Можна легко скористатися богословськими аргументами, щоб виправдати особисті уподобання та смаки. Прикладом є заперечення, що популярна культура – негідний провідник для поклоніння. Ті, хто так вважає, наполягають, що у поклонінні слід використовувати лише музичні стилі, властиві високій культурі, оскільки їх виконання та оцінка потребують більшого вміння. Але тим самим критикам не подобається ідея джазових зборів, хоча джаз вважається висококультурним і для його виконання та оцінки потрібна значно більша підготовка, ніж для рок-, госпел- чи поп-музики. Найчастіше це показує, що такі критики просто люблять класичну музику і шукають богословське виправдання, щоб поширити свої пристрасті на всіх.
— Т. Келлер, Центровая Церковь