Деякі історики, зокрема Яків Буркхардт, стверджували, що Відродження породило сучасну епоху. Саме у цей вік, заявляв Буркхардт, люди почали вперше сприймати себе як індивідууми.
— А. МакГрат, Введение в христианское богословие
Клавні закликав шукати нові, сучасні підходи в застосовуванні Євангелія до реалій сьогодення. Він пояснив: «Наше завдання - донести послання з Євангелія, підготувати посланця Євангелія і зробити це в сучасному світі».
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Завдання майбутніх християнських провідників полягає не в тому, щоби зробити ще один невеликий внесок у вирішення прикрощів і болісних проблем свого часу, а в тому, щоб визначити й оголосити шляхи, якими Ісус через пустелю виводить Божий люд із неволі до нової землі – землі свободи.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Світ каже: «Замолоду ти був залежним і не міг іти, куди сам хотів, але коли постарієш, то зможеш приймати власні рішення, йти своїм шляхом і контролювати свою долю». Але в Ісуса інше бачення зрілості: це здатність і готовність дозволити вести себе туди, куди йти особливого бажання немає.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Одним з найбільших проявів іронії в історії християнства є те, що його лідери постійно піддавалися спокусі влади – політичної, військової, економічної, моральної, духовної, та при цьому й далі говорили від імені Ісуса, який за свою божественну владу не тримався, але спустошив себе і став таким, як ми. Спокуса вважати владу знаряддям, придатним для проголошення Євангелія, – чи не найбільша з усіх.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Християнські лідери не можуть бути просто добре поінформованими людьми, які мають ті чи інші переконання щодо гострих проблем сучасності. Їхнє лідерство має корінитися у постійних близьких стосунках із воплоченим Словом, Ісусом, і саме там їм треба знайти джерело для своїх слів, порад та настанов. Завдяки дисципліні споглядальної молитви християнські провідники мають учитися знову й знову слухати голос любові і знаходити там мудрість та мужність вирішувати будь-яке питання, що постає перед ними.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Лідерами майбутнього стануть ті, хто наважиться заявити про свою незначущість у сучасному світі як про божественне покликання, що дасть змогу сягнути глибокої єдності з тугою, яка лежить в основі всього цього всипаного блискітками успіху, і нести туди світло Ісуса.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Пояснення Писання таким чином, щоб сучасний Бог говорив з нами там, де ми живемо, вимагає від проповідника, щоб він вивчав своїх слухачів так само добре, як і Біблію.
— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике
СДП (смислова домінанта проповіді) зводить міст між стародавнім текстом і сучасністю. Вона має бути надзвичайно своєчасною і десь навіть шокуючою. Як правило, вона має порушувати досить гострі теми. СДП - це якраз те місце, де ви переказуєте текст власними словами. За допомогою неї проповідник переходить від питання "Про що говорить текст?" до питання "Що цей текст означає для сучасного читача Біблії?"
— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди
Ми схильні обирати гроші, а не вільний час. Фактично це і є головна проблема сучасності, яку ніхто не міг передбачити.
— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.
З власного досвіду можу вам сказати, що найнещасніші, найбільш зневірені, схильні до стресів і розчарувань люди - це не ті, про кого ви подумали, не невіруючі, але ті, хто сидить на Другому Стільці, - ті, хто знає Ісуса, але роками, а то й десятиліттями опирається Йому та Його керівництву.
— Б. Уилкинсон, Духовное обновление или три стула