«Дивна меланхолійність тих, хто не має нестачі», виявлена [Алексісом де] Токвілем, особливо впадає в око сьогодні: хоча ми так добре навчилися розбирати старі наративи (релігія, предмет моєї уваги в першому розділі, була одним таким наративом; націоналізм, який ми розглядаємо в другому розділі, - іншим), коли йдеться про створення нових, нам просто нема чого сказати... Ми живемо в епоху безприкладного процвітання, але... туга за сенсом залишається невгамованою.
— Т. Келлер, Центровая Церковь