Кальвін починає свій аналіз приречення з розгляду фактів, що спостерігаються. Дехто вірить євангелії. Дехто не вірить. Основна мета доктрини про приречення — пояснити, чому деякі люди відгукуються на євангеліє, а інші ні. Це — спроба пояснення всієї різноманітності людських відгуків на благодать. Приречення, згідно з Кальвіном, слід розглядати як міркування над даними людського досвіду, витлумаченого у світлі Писання, а не як щось, виведене на основі апріорних ідей, що стосуються божественного всемогутності. Віра в приречення сама по собі не догмат віри, а кінцевий результат заснованих на Святому Письмі міркувань про те, як благодать впливає на людей у світлі загадок людського досвіду.
— А. МакГрат, Введение в христианское богословие