Цитати з тегом: переконання

Християнин занадто щирий, щоб грати з ідеями заради них самих. Він не отримує задоволення від того, що просто плете павутиння на показ. Усі його переконання практичні. Вони орієнтовані на його життя. Ними він живе або вмирає, на них стоїть або падає - на цьому світі і на віки вічні. Від нещирої людини він відвертається.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

вічні наслідкижиттянещирість

Лестері, запевнивши виборців: «Багато хто вважає його суто воєнно налаштованим, але я знаю його дуже добре і переконана - він не такий. Насправді, одним із найбільших його талантів є талант творити мир».

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

виборцівійнаЛестер

Уміння спілкуватися з представниками інших деномінацій і будувати мости з представниками різних спільнот у більшості випадків не означає йти на компроміс зі своїми переконаннями. Зазвичай це вміння бути людиною на нашій маленькій планеті Земля. Якщо християни не можуть між собою побудувати мости, то вже й поготів їм буде проблематично налагоджувати зв'язок із суспільством.

— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім

деномінаціїєдністьмости

Я знову і знову переконуюсь, як важко бути по-справжньому вірним Ісусу на самоті. Треба, щоб мої брати чи сестри молилися зі мною, говорили мені про духовне завдання, яке на нас покладене, і спонукали мене залишатися чистим думкою, серцем та тілом. Але набагато важливіше те, що зцілює Ісус – не я; слова істини говорить Ісус – не я; Господом є Ісус – не я. Це стає абсолютно очевидним, коли разом проголошуємо покутну силу Бога. Справді, коли служимо разом, людям легше визнати, що ми прийшли не від свого імені, а від імені Господа Ісуса, який нас послав.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістябратиГосподь

Християнські лідери не можуть бути просто добре поінформованими людьми, які мають ті чи інші переконання щодо гострих проблем сучасності. Їхнє лідерство має корінитися у постійних близьких стосунках із воплоченим Словом, Ісусом, і саме там їм треба знайти джерело для своїх слів, порад та настанов. Завдяки дисципліні споглядальної молитви християнські провідники мають учитися знову й знову слухати голос любові і знаходити там мудрість та мужність вирішувати будь-яке питання, що постає перед ними.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

вирішеннявтіленняджерело

Споглядальна молитва тримає нас, так би мовити, дома, без відриву від свого коріння й у безпеці, навіть тоді, коли перебуваємо в дорозі, пересуваємось з місця на місце, а часто ще й оточені зусібіч ревом і гуркотом насилля та війни. Споглядальна молитва поглиблює в нас усвідомлення того, що ми вже вільні, що ми вже знайшли, де жити, що ми вже належимо Богові, хоч усе й усі навколо знай твердять протилежне.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

безпекавійнаглибина

Західна культура продовжує плекати розмежування між фактами та цінностями, прийняте в епоху Просвітництва. Вважається, що тільки те, що можна довести науково, можна сприймати як факт і, відповідно, допускати до громадської діяльності та обговорення. На противагу цьому все, що стосується релігійного, трансцендентного та суб'єктивного, перебуває в оціночній категорії і тому має залишатися приватною справою. Для віруючих людей це означає, що їхні релігійні переконання жодним чином не повинні відбиватися на їхній роботі, чи то робота в банку, акторське ремесло, викладання чи політика. У такій світській та пост-християнській культурі для віруючих стало звичайною практикою відокремлювати свої переконання від професійної діяльності. Ті небагато, хто намагається боротися з цією тенденцією, зазвичай відкрито говорять про свою особисту віру, не замислюючись при цьому, як Євангеліє має виражатися у їхньому відношенні до своєї справи – мистецтва, підприємництва, управління, робочого ЗМІ та освіти.