Слухаючи, я отримував чотири види відгуків. Одні говорили про те, що привело їх у замішання; інші ділилися, що в моїх словах їх зворушило, а що допомогло; ще одні згадували, що їх образило. Останніх я розділив на дві групи. Мені стало зрозуміло, що деякі мої твердження, які зачіпають людей, - це прості, незмінні, біблійні, євангельські істини. Однак я також з'ясував, що слухачів часом зачіпали мої твердження через те, що я припускав, що вони мають переконання, яких вони насправді не мали, і тому не уточнював і не пояснював важливих понять. Інакше кажучи, я занадто погано знав переконання, страхи й забобони слухачів, щоб правильно з ними говорити. Я зачіпав їх без жодної потреби. Згодом ці зустрічі та бесіди справили великий вплив на підготовку моїх проповідей.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

біблійні істинивідгукизабобони

Соціолог Тоні Камполо взяв собі за правило не вставати одразу, як прокинувся вранці, а полежати в ліжку кілька хвилин, уявляючи, як його наповнює любов, починаючи з пальців ніг і закінчуючи маківкою голови. Лише після цього він вставав з переконанням: тепер у мене є любов, якої потребує світ.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

Кампололюбовнаповнення

Стівен Кові у своїй книзі «Восьма звичка» дуже глибоко досліджує питання переконань вищого рівня, зокрема «пошук свого голосу», та визначає його як «унікальне особисте призначення». Він стверджує, що кожна людина повинна усвідомити свій «голос», щоб мати змогу жити згідно з ним і не дозволяти культурним шаблонам визначати її думки та вчинки. Усвідомлений вибір діяти, керуючись цим голосом, може привести нас до досягнення повноти життя і не дозволить збочити на шлях посередності або, що ще гірше, аморальності.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

вибірголосКові

Справжній чоловік - це людина, яка у складних обставинах мужньо відстоює свої переконання.

— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ

відстоюваннямужністьпереконання

Це стало наслiдком сильного переконання, що господарем людини є доля i не варто намагатися вплинути на неï будь-яким чином, а натомість слід лишити все напризволяще. На додачу існувала сильна апатія, яка цілком оволодівала в'язнями.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

апатіяв'язнівплив

Ієн Мюррей у книзі "Відродження і відродження" говорить: "Те, що відбувається під час відродження, не слід розглядати як щось чудесне, відмінне від звичайного досвіду церкви. Різниця полягає в ступені, а не в характері. Під час злиття Духа духовний вплив поширюється ширше, переконання глибші, а почуття інтенсивніші. Але все це - лише відблиск звичайного християнства."

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

відродженнявпливдосвід

Перед лідером-візіонером стоїть завдання переконати послідовників прийняти це бачення. Бачення не є баченням, якщо його не поділяють; це просто мрія.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

баченнявізіонерзавдання

Спільнота завіту. З біблійної точки зору, церква не складається з тих, хто вірить у спільноту завіту, і тих, хто не вірить. Послання Якова наполягає на тому, щоб до всіх віруючих ставилися однаково. Як спільнота завіту, віруючі поділяють кілька спільних ідеалів, як це відображено в Діях 2:42-47. По-перше, вони поділяють доктринальні переконання. Дії 2:42 говорить, що віруючі "перебували в науці апостолів". Вони старанно вивчали уроки, які викладали апостоли. Вони також присвятили себе спільній молитві. Вони молилися один за одного, несучи тягарі один одного. Вони задовольняли фізичні та фінансові потреби своїх одновірців. Коли було потрібно, вони дотримувалися церковної дисципліни.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

вірянидисципліназавіт