Отже, Павло бачить в Авраамі зразок поведінки не тільки для Ізраїлю в контексті заповіту з Богом (як уважали всі юдеї), але й для всіх народів, які успадковують у ньому благословення. Цей подвійний сенс можна узагальнити таким чином: за допомогою благої звістки про Ісуса Христа народи знайдуть благословення через апостольське місіонерське служіння Павла; через віру і послух вони увійдуть у це благословення, або, як сказано в Авраамовій обітниці, «благословляться».
— К. Райт, Миссия Бога