Віра сама по собі не є заслугою - це заслуга Того, на Кого вона спрямована. Віра — це перенаправлення нашого зору; це відмова зосереджуватися на спогляданні себе та перенесення фокусу на Бога. Гріх викривив наше бачення всередину і зробив його спрямованим на себе. Невіра поставила нас самих на місце Бога, і це небезпечно близько до гріха Люцифера, який сказав: «Я поставлю свій престол над престолом Божим». Віра дивиться назовні, а не всередину, і все життя починає вибудовуватися відповідним чином.
— Е. Тозер, Прагнути Бога