Саме завдяки Черчиллю (а у критичні моменти тільки завдя-ки йому) Британія справді трималася на поверхні. Чітко видно, "що того літа було щось явно магічне у його лідерстві. Своєю поетичною, а іноді шекспірівською манерою висловлювання він викликав у людей благородство і піднесення — ніби те, що вони роблять тепер, є кращим та важливішим, аніж будь-що зроблене ними раніше.

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

благородствоБританіялідерство

Надто часто я вбачав, що набування значущості, популярності та влади – це необхідні складові ефективного служіння. Правда, однак, полягає у тому, що це не покликання, а спокуси. Ісус запитує: «Ти любиш Мене?» Ісус посилає нас бути пастирями. Ісус обіцяє життя, в якому нам дедалі частіше доводиться простягати руки і дозволяти вести себе туди, куди з власної волі ми не пішли б. Він просить нас перейти від турбот про значущість до молитовного життя, від турбот про популярність – до спільного та взаємного служіння, від лідерства, що спирається на владу, – до проводу, в якому ми здійснюємо критичне розпізнавання, аби збагнути, куди Бог веде нас і наш люд.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаефективністьзначущість

Християнські провідники майбутнього мають бути теологами, людьми, які знають Боже серце і вчаться – через молитву, дослідження та ретельний аналіз – виявляти божественну подію спасенної Божої праці поміж багатьма, здавалося б, випадковими подіями свого часу.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

БогопізнанняБоже серцелідер

Перед християнськими лідерами стоїть важке завдання – реагувати на особисті виклики, сімейні конфлікти, національні лиха та міжнародну напруженість чітко вираженою вірою в реальну Божу присутність.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Божа присутністьвикликвіра

Завдання майбутніх християнських провідників полягає не в тому, щоби зробити ще один невеликий внесок у вирішення прикрощів і болісних проблем свого часу, а в тому, щоб визначити й оголосити шляхи, якими Ісус через пустелю виводить Божий люд із неволі до нової землі – землі свободи.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Божий народвизволеннявихід

Християнський лідер майбутнього має бути вкрай бідним і в мандрах не мати нічого, крім патериці, – «ні хліба, ні торбини, ані грошей» (Мр. 6:8), ні змінної одежі. Що доброго в тому, щоб бути бідним? Нічого, крім того, що це дає нам змогу вести інших, дозволяючи іншим вести нас самих.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

бідністьдовіразламаність

Шлях християнського лідера – це шлях не висхідного руху, що в нього наш світ стільки вклав, а низхідний, себто шлях донизу, шлях, що закінчується на хресті.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

висхіднийГолгофаІсус

Світ каже: «Замолоду ти був залежним і не міг іти, куди сам хотів, але коли постарієш, то зможеш приймати власні рішення, йти своїм шляхом і контролювати свою долю». Але в Ісуса інше бачення зрілості: це здатність і готовність дозволити вести себе туди, куди йти особливого бажання немає.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

бажаннябаченняготовність

Що ж робить спокусу влади аж такою на позір нездоланною? Можливо, річ тут у тому, що влада пропонує легку заміну важкому завданню любові. Здається, легше богом бути, ніж Бога любити, легше людьми керувати, ніж їх любити, легше життям володіти, ніж його любити. Ісус запитує: «Чи любиш ти мене?» Ми запитуємо: «Можна, щоб оці два сини мої сіли у Твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч Тебе?» (див. Мт. 20:21).

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаволодарюваннязавдання

Ми постійно чуємо від інших та й самі собі кажемо, що мати владу – за умови, що її використовують для служіння Богу і ближнім, – це добре. На підставі такого обґрунтування відбувалися хрестові походи, запроваджували інквізицію, поневолювали індіанців, прагнули надзвичайно впливових посад, споруджували єпископські палаци, величні собори та пишні семінарії, чинили багато моральних маніпуляцій із совістю.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

владаіндіанціінквізиція

Одним з найбільших проявів іронії в історії християнства є те, що його лідери постійно піддавалися спокусі влади – політичної, військової, економічної, моральної, духовної, та при цьому й далі говорили від імені Ісуса, який за свою божественну владу не тримався, але спустошив себе і став таким, як ми. Спокуса вважати владу знаряддям, придатним для проголошення Євангелія, – чи не найбільша з усіх.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

війнавладаЄвангеліє

Сповідь і прощення – це саме ті дисципліни, за допомогою яких можна уникнути як символічної духовності, так і проявів хоті, й натомість по-справжньому жити Воплоченням. Через сповідь темні сили видобувають з глибин плоті, де вони ховаються, виносять на світло і роблять видимими для спільноти. Завдяки ж прощенню їх обеззброюють і розсіюють, а відтак стає можливим нове єднання тіла й духу.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

бісивтіленнядемони