Як наслідок, перед нами постає наступне питання: яка дисципліна потрібна майбутньому лідерові, щоб подолати спокусу індивідуального героїзму? Тут я хотів би запропонувати практику сповіді та прощення. Майбутні лідери повинні бути містиками і глибоко поринати у споглядальну молитву; так само вони мають бути завжди готові визнати власну розбитість і попросити прощення у тих, кому служать.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

вразливістьгероїзмглибина

Ми не цілителі, не примирителі, не дарувальники життя. Ми грішні, зламані, вразливі люди, яким потрібна така ж турбота, як і кожному з тих, про кого ми дбаємо. Тайна служіння полягає в тому, що нас обрано перетворювати свою обмежену незліченними умовами любов на русло для необмеженої і безумовної Божої любові.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

безумовністьБожа любоввразливість

Служіння – досвід не лише спільнотний, а й взаємний. Ісус, говорячи про своє пастирське служіння, зазначає: «Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець» (Йо. 10:14-15). Ісус служить – і хоче, щоб ми служили так само. Він хоче, щоб Петро годував Його овець і піклувався про них не на манір «фахівців», які знають проблеми своїх клієнтів і дбають про них, а радше так, як це роблять уразливі брати й сестри: вони пізнають, і самі є пізнані, піклуються – і про них піклуються, прощають – і їм прощають, люблять – і їх люблять також.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Бог Отецьбративзаємність

Я знову і знову переконуюсь, як важко бути по-справжньому вірним Ісусу на самоті. Треба, щоб мої брати чи сестри молилися зі мною, говорили мені про духовне завдання, яке на нас покладене, і спонукали мене залишатися чистим думкою, серцем та тілом. Але набагато важливіше те, що зцілює Ісус – не я; слова істини говорить Ісус – не я; Господом є Ісус – не я. Це стає абсолютно очевидним, коли разом проголошуємо покутну силу Бога. Справді, коли служимо разом, людям легше визнати, що ми прийшли не від свого імені, а від імені Господа Ісуса, який нас послав.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістябратиГосподь

Перш за все, Ісус посилає дванадцятьох парами (див. Мр. 6:7). Ми постійно забуваємо, що нас посилають по двоє. Нести Добру новину самі по собі ми не можемо. Нас покликано проголошувати Євангеліє разом, у спільноті.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

апостолиблаговістяЄвангеліє

Тричі запитавши Петра: «Чи любиш ти мене?», Ісус каже: «Паси ягнят моїх, доглядай овець моїх, годуй овець моїх». Упевнившись в любові Петра, Ісус доручає йому служіння.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

впевненістьзапитанняІсус Христос

Поглянувши на сучасну церкву, легко переконатись, що серед служителів та священників панує індивідуалізм. Мало хто з нас має достатньо великий репертуар умінь та навичок, якими можна пишатися, але більшість і далі вважає: якщо нам узагалі є що показати, то це те, що ми можемо робити самі. Багато хто з нас почувається, скажімо, таким собі канатоходцем-невдахою, який виявив, що йому не до снаги залучити тисячі людей і посприяти численним наверненням, що таланту творити прекрасні літургії бракує, та й узагалі зовсім не такий він популярний серед молоді, дорослих, та старших віком, як сподівався, що не здатен відповідати на потреби людей тією мірою, на яку розраховував. А проте більшість з нас і далі гадає, що в ідеалі ми мали б усе це робити – і то успішно. Зірковість та індивідуальний героїзм, такі очевидні у нашому конкурентному суспільстві, зовсім не чужі й церкві. Там також панівним є образ людини, яка «зробила себе сама» і може все здійснювати самостійно.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

героїзмідоли суспільстваіндивідуалізм

Християнські лідери не можуть бути просто добре поінформованими людьми, які мають ті чи інші переконання щодо гострих проблем сучасності. Їхнє лідерство має корінитися у постійних близьких стосунках із воплоченим Словом, Ісусом, і саме там їм треба знайти джерело для своїх слів, порад та настанов. Завдяки дисципліні споглядальної молитви християнські провідники мають учитися знову й знову слухати голос любові і знаходити там мудрість та мужність вирішувати будь-яке питання, що постає перед ними.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

вирішеннявтіленняджерело

Слово «теологія» означало первісно «єднання з Богом у молитві». Сьогодні теологія стала однією з багатьох навчальних дисциплін, і часто-густо молитися теологам уже важко. Однак для майбутнього християнського проводу життєво важливо повернути містичний аспект теології, щоб кожне вимовлене слово, кожна дана порада та кожна розроблена стратегія виходили із серця, що глибоко спізнало Бога.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Богопізнанняєднанняєднання з Богом

Споглядальна молитва тримає нас, так би мовити, дома, без відриву від свого коріння й у безпеці, навіть тоді, коли перебуваємо в дорозі, пересуваємось з місця на місце, а часто ще й оточені зусібіч ревом і гуркотом насилля та війни. Споглядальна молитва поглиблює в нас усвідомлення того, що ми вже вільні, що ми вже знайшли, де жити, що ми вже належимо Богові, хоч усе й усі навколо знай твердять протилежне.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

безпекавійнаглибина

Якщо християнському лідеру майбутнього треба буде колись на чомусь сфокусуватися, то найкраще йому послужить тут практика перебування в присутності Того, хто постійно запитує нас: «Ти любиш мене? Ти любиш мене? Ти любиш мене?»

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

Божа присутністьзапитаннялідерство

Така-от безумовна і необмежена любов – це те, що євангеліст Йоан називає найпершою Божою любов’ю. «Любімо, – каже він, – бо Бог перший полюбив нас» (див. 1 Ів. 4:19). Любов, яка часто залишає нас у сумнівах, розчарованими, злими й обуреними, – це друга любов, тобто утвердження, прихильність, симпатія, заохочення та підтримка, що їх отримуємо від своїх батьків, учителів, дружини чи чоловіка та друзів.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

батькибезумовністьБог