Поки Ірод намагався розговорити Христа, первосвященники та книжники завзято звинувачували Його у всіх можливих і неможливих гріхах. Але Ірод на те не зважав. Достатньо розважившись глумом та знущаннями над Христом, він одягнув Його у світлий одяг і відіслав назад до Пилата. Такий одяг у римлян називався кандида вибілена у крейді римська білосніжна тога, яку одягали кандидати на державну посаду в Римській імперії. Біла тога символізувала чистоту намірів людини. В очах Ірода Христос був чистий від того, в чому Його звинувачували юдейські начальники. Понтій Пилат оцінив витончений жарт Ірода, зрозумівши, що вони були однодумцями у цій справі. З того дня затяті вороги стали друзями.

— Д. Таргонський,

владаглумзвинувачення

Чи може бути страшним для людей суд, коли їх судитиме Бог-Любов, який віддав для них Своє життя? І який це суд, коли Бог буде водночас і прокурором, й адвокатом? І чого Він вимагатиме від «підсудного»? Нічого неможливого Бог просто запитає, чи були люди людяними. Найстрашніше для людини на цьому постати перед людинолюбністю дивному суді Творця та власною нелюдськістю: Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в'язниці, а ви не відвідали Мене.

— Д. Таргонський,

ближнійБог-Любоввідповідальність

Престолом слави Творця є Людина. Бог став Людиною, щоб кожна людина перебувала разом із Творцем на цьому престолі. Жоден злочин проти людяності не може оминути суду Творця. Не іде альний Бог, а Людина з чистим сумлінням судитиме світ.

— Д. Таргонський,

відповідальністьгідністьлюдина

Тим з нас, хто звик думати про віру та стосунки з Богом в індивідуалістичних категоріях, складно прийняти біблійне уявлення про те, що Бог працює, в першу чергу, з народом. Це добре свідчить вся біблійна історія. Починаючи з Книги Виходу і далі, ми бачимо, що у народів є своя роль у біблійній розповіді, тому історія результату є якимось зразком. Протистояння між Яхве та фараоном – це не просто боротьба Бога з непокірною людиною: весь народ Єгипту брав участь у пригніченні ізраїльтян, тому всі єгиптяни постраждали внаслідок звільняючого праведного Божого суду.

— К. Райт, Миссия Бога

БібліяБогвіра

Для нас зазвичай Божий суд асоціюється з різними жахами. Проте суд полягає не тільки в тому, щоб вороги Божі відповіли за створене зло. Суд має викликати радісне очікування, оскільки все має стати на свої місця, будь-яка дисгармонія, спричинена несправедливістю та насильством, буде усунена.

— К. Райт, Миссия Бога

відновленнядисгармоніянасильство

Греховний світ загинув у водах потопу, але світ як Божий витвір був збережений. Так само світ усякого зла і пороку в творінні буде знищений Богом під час останнього суду, але саме творіння буде оновлено і стане місцем, де оселиться Бог із викупленим людством.

— К. Райт, Миссия Бога

Богвикупленнягріх

Етичний зміст. Авраам був обраний, щоб наставляти свою сім'ю ходити шляхом Господнім, творячи правду та суд. Далі передбачається, що це вчення передаватиметься через його нащадків з покоління до покоління. Як ми вже бачили, Авраам передбачив Мойсея не лише як пророка-ходача, а й як законовчителя. У двох висловлюваннях підсумовується навчальна програма для сім'ї Авраама.

— К. Райт, Миссия Бога

Аврааметиказаконовчитель.

Послання до Римлян, написане християнам, виділяє тему Божого гніву. У Книзі Дій проповіді, звернені до язичників, підкреслюють щедрість Бога, його турботу та терпіння. Обидві книги, проте, нагадують читачам про майбутній Божий суд. У Посланні ідолопоклонство по суті зображується як повстання проти Бога і замовчування істини. У Діях воно представлене як невігластво. Послання загострює увагу на безбожності, що породжується ідолопоклонством. У Діях воно названо «хибним». У Посланні йдеться про збочене мислення ідолопоклонників. Дії вказують, наскільки воно безглуздо при близькому розгляді. Павло викривав «брехливість» ідолопоклонства в очах своїх читачів-християн, але не хулив Артеміду перед язичниками, що поклонялися їй.

— К. Райт, Миссия Бога

безбожністьБоггнів

Монотеїзм носить місійний характер, тому що пробуджує хвалу у всьому всесвіті - хвалу єдиному живому Богу, якого ми пізнаємо в благодаті, суді і насамперед – у Месії.

— К. Райт, Миссия Бога

Благодатьвсесвітєдиний Бог

Для відповіді на ці питання повернемося до спільної теми третього розділу до пристрасного бажання Яхве дарувати пізнання себе всім народам землі. Зрозуміло, є й інші способи опису місії Бога в її старозавітному викладі; головні з них обговорюватимуться далі у цій книзі. Але цей її аспект для нас уже очевидний. Як у спасительній Божій благодаті, так і в його праведному суді, ізраїльтяни побачили живого істинного Бога. Так само, зрештою, всі народи пізнають його або в покаянні, порятунку та поклонінні, або у відкритій непокорі, гріху та загибелі. «Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як наповнюють води море» (Авв. 2, 14). Така Божа воля і задум, отже, і його місія.

— К. Райт, Миссия Бога

АввакумБожа волямісія

У віровченні та поклонінні Ізраїлю «Дісниця Божа» завжди була яскравим символом могутніх діянь Яхве. Своєю правицею Яхве: 1. створив весь світ (Іс. 48, 13); 2.вразив ворогів заради викуплення свого народу (Вих. 15, 6.12); 3. рятує тих, що сподіваються на нього (Пс. 16, 7; 19, 8; 59, 6; 117, 15-16); 4.буде судити народи, як сказано в притчі про вівці та козли (ΜΦ. 25, 31-46).

— К. Райт, Миссия Бога

викупленняДісницямогутність

1 Іноді лунає заклик прийти до Бога зі страху суду і смерті. Євреїв 2:14-18 говорить, що Христос врятував нас від рабства страху смерті. У Євреїв 10:31 сказано, як жахливо потрапити під суд живого Бога. 2 Іноді звучить заклик прийти до Бога для звільнення від тягаря провини. Галатам 3:10-12 говорить, що ми під прокляттям закону. Провина не тільки об'єктивна - вона може бути і суб'єктивним тягарем на нашій совісті (Пс. 50). Якщо нам здається, що ми не виправдовуємо очікування інших або навіть за власними поняттями не відповідаємо якимось стандартам, то нас може переслідувати почуття провини та низької самооцінки. Біблія пропонує свободу від цього тягаря.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

провинапрокляттясвобода