За римського правління злочини проти держави карали глузливою імітацією того самого злочину в публічних місцях. Наприклад, тому, хто вдавав із себе царя, клали на голову терновий вінець і розпинали оголеним, а його вдавані піддані висміювали його та глузували з нього. Тому Нерон вимагав принести християнських «підпалювачів» у жертву богам у вогні (crematio) і спалити в приватному порядку (спектакулум, як його називали), щоб цей вогонь освічував сад Нерона вночі.
— Т. Рейнкі, Битва за увагу