Процес зустрічі зі Стіною вимагає того, щоб через Стіну пройти – не пролізти під нею, не перебратись над нею, не обійти довкола, не підірвати її. Ми повинні проходити через неї цеглинка за цеглинкою, відчуваючи і зціляючи кожен елемент наших бажань і волі, підкоряючись волі Божій. Наше его і воля зміняться і стануть новими, вони не піднесені, не видатні. Ми не вчимось позбавлятись їх, але підкоряти. І разом з духовним зціленням приходить зцілення психологічне, і ми віримо, що обидва відбуваються одночасно при Стіні. Ми рухаємось до цілісності і святості. Ми не позбуваємось свого его і волі, ми їх відпускаємо. Ми дозволяємо їм вивернутись навиворіт так, щоб могла з’явитись безумовна любов.
— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож