Інтерв'ю давав Рей Ольденбург, професор соціології з Університету Західної Флориди і автор книги "Третє місце". Книжка присвячена місцям, де люди люблять проводити вільний час: кафе, кав'ярні, книжкові магазини, бари, перукарні, клуби тощо. Він називає їх "третіми місцями" або "чудовими місцями", тобто місцями, де приємно спілкуватися і проводити час. Перше і друге місце - це дім і робота. Ну а третє місце - це місце для неофіційних зустрічей заради спілкування. Іншими словами, професор Ольденбург описує серце будь-якого здорового суспільства. Але серед усіх цих третіх місць він жодного разу не згадав церковне зібрання. Він у жодному разі не противник відвідування церкви, але, з іншого боку, не схоже, що його туди особливо тягне. Я купив цю книжку в надії вичитати щось хороше про церкву. Усе, що я виявив - це почуття глибокого жалю. За його словами, біда американського протестантизму в тому, що "вони намагалися забезпечити життя церкви за рахунок життя спільноти". І адже правильно помічено.

— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди

кафекнигаОльденбург

Із цього ми можемо зробити висновок, що у світі існують лише два різновиди людей - «раса» гідних людей і «раса» негідників. Їх можна знайти будь-де; вони є в усіх суспільних групах. Але жодна група не складається винятково із гідних людей чи негідників. У цьому сенсі не існує «чистої» раси - гідну людину можна знайти і серед охоронців концтабору.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

групалюдинанегідник

Оскільки сучасне суспільство стає дедалі квапливішим, я намагаюся пізнати значення духовної дисципліни уповільнення. З цією метою я час від часу проводжу невеличкий експеримент: іноді їду найповільнішою смугою на автостраді. (Хоча в Південній Каліфорнії елементарне обмеження швидкості дорівнює її зниженню!) При цьому Я намагаюся розібратися у своїх відчуттях. Що я відчуваю?

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

автострадавідчуттядисципліна

Субота безпосередньо пов'язана з вірою. Зберігати суботу - означає передати в Божі руки все, що нас справді турбує: гроші, роботу, становище в суспільстві, репутацію, плани, проєкти, словом, усе те, за що, інакше, ми - тримаємося щосили, немов за власне життя.

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

Богвірагроші

Ми стали суспільством, яке вимірює цінність життя з точки зору виробництва або споживання. Якщо субота - день, коли раз на тиждень неможливо віддаватися обом цим захопливим заняттям, неважко зрозуміти, чому сучасне суспільство вважає цей час витраченим даремно.

— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.

виробництвозаняттяприорітет

Як сказав дехто, ми очікуємо, що політики розберуться з тим, про що ми, як пастори, навіть не хочемо проповідувати!

— Э. Люцер, Церковь в Вавилоне. Следуя призыву быть светом во тьме

відповідальністькомунікаціянавчання

Щоб загрузнути в болоті, нам не потрібна допомога інших, ми з цим прекрасно справляємося і самі, але вибратися з болота ми без допомоги інших не можемо.

— Э. Люцер, Церковь в Вавилоне. Следуя призыву быть светом во тьме

болотовибірвихід

Кажуть, що головний показник моральності суспільства - це те, який світ воно залишає своїм дітям. Ми повинні боротися за своє майбутнє і за майбутнє прийдешніх поколінь.

— Э. Люцер, Церковь в Вавилоне. Следуя призыву быть светом во тьме

боротьбавідповідальністьдіти

Блаженний Августин обґрунтував такий підхід, стверджуючи: "несправедливі закони суть беззаконня". Бенджамін Франклін заявляє ще категоричніше: "У непокорі тиранам – послух Богу."

— С. Головін, Библия и политика

віравірністьнесправедливість

Церква виконує роль пастиря, уряд – погонича. Церква здійснює моральне керівництво, уряд використовує методи заохочення та примусу.

— С. Головін, Библия и политика

керівництвополітикасуспільство

Як зауважив Вінстон Черчілль, "капіталізм породжує неоднакове багатство, а комунізм – однакові злидні."

— С. Головін, Библия и политика

влададалекоглядністькерівництво

Коли довготривала низка зловживань і насильств, незмінно підпорядкованих одній і тій самій меті, свідчить про підступний задум примусити народ змиритися з необмеженим деспотизмом, повалення такого уряду і створення нових гарантій безпеки на майбутнє стає правом і обов'язком народу.

— С. Головін, Библия и политика

керівництволюдиполітика