Біблія приймає як самоочевидний факт, що люди здатні пізнати Бога принаймні з такою ж мірою безпосередності, з якою вони пізнають будь-яку іншу людину або річ, що потрапляє у сферу їхнього досвіду. Щоб виразити пізнання Бога, використовуються ті ж самі терміни, що й для пізнання фізичних речей. «Скуштуйте й побачите, Який добрий Господь» (Псалом 34:9). «Миррою, алое і касією пахнуть усі Твої шати у величних Твоїх палацах зі слонової кості» (45:8). «Мої вівці слухаються Мого голосу» (Івана 10:27). «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Матвія 5:8, курсив мій). Це лише чотири з незліченної кількості подібних уривків зі Слова Божого. І важливішим за будь-які докази в тексті є той факт, що все послання Священного Писання спрямоване на ствердження цього переконання.
— Е. Тозер, Прагнути Бога