Декотрі з нас будуть думати про духовність лише якщо нам боляче або ми маємо особисту потребу. Коли ми почуваємось успішними, то можемо і не відчувати потребу, щоб Бог вів нас, зціляв нас, або любив нас, можемо бути сліпими до наших внутрішніх потреб, коли ззовні в житті все добре.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

більдуховністьжиття

Ми віримо, що люди розпочинають стосунки з Богом одним із двох абсолютно різних способів. Дехто із відчуття благоговіння, інші – із відчуття потреби. Ми починаємо із цих двох, а всі інші їх лише пояснюють.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

благоговінняБогвіра

Леслі Тізард добре усвідомлював, про що потрібно проповідувати, коли він заявив: "Кожен, хто хоче стати проповідником, повинен так відчувати потреби інших людей, щоб вони стали його власними потребами."

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

відчуттявласністьінший

Учений-соціолог Артур Р. Конен доходить висновку, що якщо слухачам повідомляють інформацію, що зачіпає їхні потреби, то відбуваються дві речі: (1) люди охочіше чогось вчаться; і (2) їхня думка змінюється швидше та стає більш постійною, ніж якщо їм давати інформацію, що не стосується реального життя.

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

висновоквченнядумка

Джон Брайт дає таку пораду для визначення мети автора: "...проповідник повинен зрозуміти не тільки те, що сказано в тексті, а й те, що викликало необхідність сказати те, що сказано. Праця проповідника тому не можна вважати закінченою доти, доки не буде зрозумілий теологічний задум автора. І поки цього не буде зроблено, він не може витлумачити текст. Він може припуститися величезної помилки, викладаючи зовсім інші думки, ніж ті, що були в автора."

— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике

Брайтдумказадум

Ми потребуємо наочних прикладів, які так часто пробуджують у нас піднесені прагнення і почуття і вселяють у нас упевненість у тому, що наш Бог - Особистість, а не "млява схема".

— Б. Чапелл, Проповедь, в центре которой Христос

Богособистістьпідненесеність

Якби Бог потребував чогось поза Собою, ця потреба могла би стати інструментом контролю над Ним. Потреба обмежує, а Бог, як ми вже побачили, не має меж. І оскільки Він не потребує нічого поза Собою, то неможливо контролювати, примушувати, маніпулювати чи шантажувати Бога, володіючи тим, чого Він потребує.

— Д. Вілкін, Немає Богу подібних. 10 якостей, якими Бог відрізняється від нас (і чому це добре)

БогВсемогутнійконтроль

Ми потребуємо Його щогодини, а от Він нас узагалі не потребує. Ні для життя, ні для любові чи хвали, ні для прославлення, ні для того, щоб надавати сенсу Своєму існуванню. Бог усім забезпечений і все забезпечує, і це було б так, навіть якби нас не сотворили з пороху. І це - найкраща новина для людей, адже якби Бог хоч якось потребував нас, ми би точно Його підвели. Хай не одразу, але рано чи пізно підвели би. Навіть найпослідовніші поміж нас зазнають невдач частіше, ніж хотілося б визнавати. Хваліть Бога, що Його плани не залежать від моєї вірності, що Його радість не тримається на моїй хорошій поведінці, а Його слава не залежить від моєї ефективності. Я регулярно спотикаюся, втілюю власні плани, зводжу кінці з кінцями і час від часу віддаю Йому шану, якої Він вічно достойний. Але моя непослідовність Богу не шкодить. Йому приємно бути прославленим чи через мене, чи всупереч мені, але Він аж ніяк мене не потребує. Та все ж Господь любить мене глибокою та вічною любовʼю, і лише тому, що «така була Його милостива воля» (Еф. 1:3-6 ПСМ).

— Д. Вілкін, Немає Богу подібних. 10 якостей, якими Бог відрізняється від нас (і чому це добре)

Богвірністьнепослідовність

Джордж Геллап виявив, що 70 відсотків американців сказали, що церква не відповідає їхнім потребам. На запитання, що це за потреби, було отримано шість поширених відповідей: 1. Вірити, що життя має сенс і мету. 2. Відчуття спільноти та глибші стосунки. 3. Щоб їх цінували і поважали. 4. Бути вислуханим і почутим. 5. Зростати у вірі. 6. Отримати практичну допомогу в розвитку зрілої віри. Ці потреби можна задовольнити різними способами, але найкраще вони задовольняються в малій групі, яка виховує.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

віраГеллапповага

Льюїс і Кордейро нагадують нам запитати: "Як ви дізнаєтеся про потреби людей у вашій церкві та у вашій громаді? ... Чим більше ви знаєте про свою церкву і громаду, тим більше ви зможете розпізнати, що Бог хоче, щоб ви робили далі.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

Боггромадазнання

Місія. Церкви покликані до місії поширення Євангелія. Писання ясно і часто вчить про це. Місія включає в себе завдання всесвітньої євангелізації, соціальної справедливості, задоволення людських потреб та багато інших видів діяльності. Дії перших християн демонструють їхнє розуміння очікувань Христа. Останні слова Ісуса до Своїх учнів, записані в Діяннях Апостолів і в кожному з чотирьох Євангелій, стосуються місій. Багато церков сьогодні забувають, що церква виконувала місії, коли вчилася застосовувати своє богослів'я.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

богослів'яЄвангелієєвангелізація

Спільнота завіту. З біблійної точки зору, церква не складається з тих, хто вірить у спільноту завіту, і тих, хто не вірить. Послання Якова наполягає на тому, щоб до всіх віруючих ставилися однаково. Як спільнота завіту, віруючі поділяють кілька спільних ідеалів, як це відображено в Діях 2:42-47. По-перше, вони поділяють доктринальні переконання. Дії 2:42 говорить, що віруючі "перебували в науці апостолів". Вони старанно вивчали уроки, які викладали апостоли. Вони також присвятили себе спільній молитві. Вони молилися один за одного, несучи тягарі один одного. Вони задовольняли фізичні та фінансові потреби своїх одновірців. Коли було потрібно, вони дотримувалися церковної дисципліни.

— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.

вірянидисципліназавіт