Саме цим Бог з Біблії найбільш радикально відрізняється від примітивних прадавніх богів. Прадавні люди розуміли ідею гніву Божого, ідею справедливості, ідею боргу та обов'язкового покарання, але вони навіть не уявляли, що Бог прийде й сам за все відплатить. Хрест — це самозаміщення Бога...

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Боггнівпокарання

Люди зазвичай переконують інших бути чесними одним із типових способів: «Якщо брехатимеш, прогнівиш Бога і розлютиш людей», або: »Якщо брехатимеш, станеш, як ті жахливі люди, що постійно брешуть, а ти ж хочеш бути кращим за них!» Що заохочують такі методи? Людину закликають змінити поведінку зі страху покарання («прогнівиш Бога») або з гордині («будеш схожий на мерзенного брехуна; ти ж не хочеш бути таким»). І страх покарання, і гординя по суті не що інше, як зосередженість на собі. Виходить, головний мотив будь чесним, тому що тобі це вигідно. Такий підхід чинить тиск на волю людини і спонукає до більшої егоїстичності, щоб приборкати схильність до поганої поведінки. Ми називаємо цей підхід моралістичною зміною поведінки, оскільки головний аргумент такий: змусь себе змінити свою поведінку і зможеш себе врятувати.

— Т. Келлер, Центровая Церковь

гординяегоїзмморалізм

Служіння Христа - це служіння і Отця. Отже, Отець, по суті, поклав покарання на Себе Самого. Хоча точний характер взаємозв'язку між особами Трійці нам не відомий, проте зрозуміло, що Бог - одночасно суддя й особа, яку піддають покаранню. Повертаючись до судової аналогії, можна сказати, що справа йде не так, ніби суддя виносить вирок обвинуваченому, а потім якась третя невинна особа платить штраф або відбуває термін покарання. Насправді суддя виносить вирок обвинуваченому, потім знімає свою мантію і приймає покарання замість обвинуваченого.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

аналогіявирокІсус Христос

Коли створена істота позбавляє Творця того, що належало Йому по праву, порушується рівновага, бо Бога не шанують, і Йому не підкоряються. Якби такі неприпустимі порушення залишалися непокараними, Бог практично перестав би бути Богом. Тому гріх і грішник заслуговують на покарання і навіть потребують його.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

гріхпідкорянняпокарання

Альбер Камю також висловив цю загальну ідею у своїй переробці класичного міфу про Сізіфа. Сізіф помер і потрапив у пекло. Його, однак, відправили назад на землю. Коли його знову покликали в пекло, він відмовився повертатися, оскільки скуштував усі радощі життя. Як покарання його засудили до того, що він має штовхати великий камінь на вершину пагорба. Але коли він майже доходив до верху, камінь знову скочувався вниз. Втомлений, він спускався до підніжжя пагорба і починав знову штовхати камінь нагору, поки той знову не скочувався вниз. Він був приречений на нескінченне повторення цього процесу, бо його зусилля не приносили кінцевого результату.

— М. Эриксон, Христианское Богословие

вершинакаміньКамю

Коли нас, новоприбулих, порахували, одного забракло. Отож ми мусили чекати назовнi під дощем і холодним вітром, поки зниклого знайшли. Його врешті виявили в бараку, де він заснув від виснаження. I тоді переклик обернувся на показове покарання. Усю ніч i ранок наступного дня нам довелося стояти просто неба, закоцюблими від холоду і промоклими наскрізь після виснажливої тривалої подорожі. І все ж ми були дуже задоволені! У цьому таборі не було димаря, й Освенцим був далеко.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

виснаженнявітердощ

Більшість людей розглядає покарання як кару або наслідок будь-яких неправильних дій. Але навіть після п'яти хвилин, проведених у вивченні цього слова за Симфонією та Біблійним словником, стає зрозумілим, що слово «покарання» як у єврейській, так і в грецькій мовах означає навчання, а не кару. Більш ніж у дев'яноста відсотках випадків це слово означає «вчити», «показувати», «готувати», «вказувати», «роз'яснювати» або «викривати». У Біблії не написано, що таке навчання здається нам зручним або веселим, але воно необхідне й універсальне у всій родині Божій.

— Х. Бингем, Бог, который слышит

Бібліявказівканавчання

Професор Джеймс В. Мак-Коннелл, психолог з Мічиганського університету, так висловив своє ставлення до посмішки: "Усміхнена людина керує, навчає і продає ефективніше. Вона ростить щасливіших дітей. Посмішка набагато інформативніша за похмурий погляд. Саме тому схвалення є більш ефективним навчальним механізмом, ніж покарання."

— Д. Карнеги, Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей

ефективністьпокаранняпосмішка