Відповідно до цієї метафори, мій спосіб життя і лідерського служіння часом був схожим на спроби робити виключно одні видихи. Результат. Нові події. Ще більше зусиль. Але процес дихання передбачає як видих, а й вдих. Крім того, видих просто неможливий, якщо йому не передував вдих. Отже, духовний вплив пов'язаний не лише з моєю діяльністю, а й з моїми почуттями, з моєю сприйнятливістю. Це те, що я роблю та ким стаю. Спробуйте, зробивши видих, більше не вдихати, а за кілька секунд постарайтеся видихнути знову. Чи зможете через пару секунд зробити ще один видих? Ніяк? Тоді зробіть глибокий вдих. Щоправда, здорово? Ось приклад «двокальної молитви». Видохніть, нагадуючи Богу про майбутні зустрічі, про проблеми, які потребують вирішення, або про заплановані справи. І вдихніть, згадки про чудові якості Бога і Його благословення даровані вам і всім тим, з ким ви можете сьогодні зустрітися. Видих - "Я думаю про сьогоднішній обід з Джоном". Вдих - «Дякую Тебе за слова підбадьорення, які Ти підкажеш, щоб я міг благословити друга». Видих — «Дякую Тебе за можливість поговорити з другом про те, що його хвилює». Вдих «Я вітаю креативність, спокій і праведну допитливість, які Ти даруєш нам у хвилини спілкування один з одним». І так далі. Намагайтеся дихати спокійно та не поспішаючи. "Дихальна молитва" дозволить вам зупинитися і згадати, що Бог воістину Господь над усією землею (див.: Пс. 45:11).

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

благословенняБогдихання

Вони залишили все, щоб піти за Ним. Він був причиною всього їхнього існування. Здавалося, що Він має відповіді на всі їхні запитання. Потім, на їхніх очах Він був заарештований і публічно страчений. Виникло відчуття відсутності Бога. У цей момент ніхто не міг відчувати Його присутність. Навіть у Самого Ісуса, схоже, виникло хвилинне почуття відсутності Бога - "Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти мене залишив?" (Мф.27: 46). Такі думки, згідно з Лютером, доводять, якими ненадійними покажчиками на присутність Божу можуть бути досвід та почуття. Присутні навколо хреста не відчували присутності Божої — з чого вони зробили висновок, що Бог відсутній. Воскресіння спростовує цю думку: Бог був прихований, а людський досвід витлумачив це як відсутність. Богослов'я тлумачить наші почуття, доходячи навіть до суперечності їм, коли вони вводять нас в оману. Воно підкреслює вірність Божу та реальність надій воскресіння — навіть у тих випадках, коли досвід, здається, говорить про інше.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

богослов'явоскресіннядосвід

Сила німецького пієтизму та англійського євангелізму у XVIII ст. є свідченням того, що раціоналізму не вдалося запропонувати переконливу альтернативу переважним людським почуттям особистої потреби та сенсу.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

XVIIIальтернативаєвангелізм

Беккер стверджував, що американці змістили пошук смислів з Бога, сім'ї та нації на романтику. Утім, ідолізація романтичних стосунків закінчується так само, як поклоніння батькам або прапору. Беккер писав: «Чого ж ми врешті хочемо, коли підносимо кохану людину до рівня Бога? Ми хочемо спасіння не менше. Хочемо звільнитися від помилок, від почуття нікчемності. Хочемо бути виправданими, знати, що нас створили не намарно... Звісно, земні партнери не здатні нам це дати»."

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

БеккерБогвиправдання

Щоразу, коли ти щось робиш, твої дії породжують почуття, — задоволення чи біль, гордість чи сором, — які стимулюють і підсилюють звички. Із кожним новим повтором те, що колись було новим, поступово стає звичним.Якщо ти щодня будеш жорстоким, то перетворишся на жорстоку людину. Якщо ти щодня будеш добрим, то перетворишся на добру людину. Набагато легше виявити співчуття, коли робиш це вдесяте, аніж уперше в житті. На жаль, жорстокість виявляти вдесяте так само легше, аніж уперше.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

діїдобротажорстокість

Поставити почуття на належне їм місце ще не означає, що вони не важливі. Мені не байдуже до того, що відчувають інші люди, і знаю, тобі також. Існує технічний термін для позначення людини, котрій байдуже до почуттів інших: «інертність». В екстремальних випадках інертних людей називають соціопатами. Майже кожен, хто коли-небудь більш або менш вдумливо писав про етику, визнає, що наші почуття стосовно інших людей - починаючи з емпатії лежать в основі вміння добре жити. Якось учень запитав у Конфуція: «Чи є якесь одне слово, що могло би стати для людини дороговказом на все її життя?» Конфуцій відповів: «Мабуть, це слово "емпатія"». Неможливо повестися з іншими саме так, як вони того заслуговують, не поставивши себе на їхнє місце.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

взаєминиемпатіяетика

І що ж далі? Дій відповідно до своєї ухвали. Дій як хоробра людина. І тут ми доходимо до настільки простої речі, що її буває легко випустити з огляду: те, як ти дієш, визначатиме те, як ти почуваєшся. Ти дієш хоробро - й негайно всі твої страхи починають зіщулюватися та маліти, а ти сам потроху зростаєш.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

впевненістьдіїзростання

Людям сказано, що вони повинні любити Бога. Але вони не можуть знайти в собі цих почуттів. Що їм робити? Відповідь все та сама. Вони повинні чинити так, як якщо б вони Його любили. Не намагайтеся насильно вичавлювати з себе ці почуття. Поставте собі запитання: "Що б я робив, якби був упевнений, що люблю Бога?"

— К. Льюис, Просто Христианство

Богвпевненістьдія

Поводячись по відношенню до людини так, як якщо б ми її любили, ми поступово починаємо любити її.

— К. Льюис, Просто Христианство

зміналюбовлюдина

"Те, чому ви опираєтеся, зазвичай існує найдовше. Якщо ви хочете швидше позбутися неприємних почуттів, розберіться в них."

— К. Бланшар, Дар лидера. Как научится влиять на людей

неприємністьопірпочуття

Ми шукаємо чогось, що можемо обдумати замість того аби відчути, або ми шукаємо того, що можемо відчути замість того аби обдумати. Ми хочемо, щоб Бог був нашим особистим ростом. Натомість робимо особистий ріст своїм богом і поклоняємось йому. Цей ріст може викликати залежність. Ми замінюємо Бога своїм ідолом, хоч на поверхні може здаватись, що ми відрікаємось свого, щоб знайти цілісність в Бозі. Це хронічна хвороба.

— Д. Хагберг, Р. Ґеліх, Критична подорож

Богдумказалежність

Ми потребуємо наочних прикладів, які так часто пробуджують у нас піднесені прагнення і почуття і вселяють у нас упевненість у тому, що наш Бог - Особистість, а не "млява схема".

— Б. Чапелл, Проповедь, в центре которой Христос

Богособистістьпідненесеність