Ісая випробував швидше тиск, ніж благословення під тягарем Божої слави, що обрушилася на нього. У світлі божественної досконалості він побачив себе і свої вади. Перед абсолютною святістю він відчув свою нечистоту. Але Бог не залишив Ісаю: один із ангелів, взявши палке вугілля з жертовника, приклав його до уст пророка. І нечисте очистилося – це незаслужений дар Божий. Часом Боже явище замість очікуваної наснаги та просвітлення змушує нас побачити недоліки, недосконалість та безладдя, на який ми перетворили своє життя. Але Бог не залишає нас у смутку. Виливаючи Своє світло, Він прагне позбавити нас від почуття провини. Це потребував Ісая. Це потрібно нам.
— А. Фадлинг, Лидер без спешки