Мені дуже подобається влучне формулювання Джона Ортберга: «Поспіх - це не лише безлад у планах. Це безлад у серці». Нерідко поспіх є ознакою чогось іншого. Чогось глибшого. Зазвичай він свідчить про те, що ми від чогось біжимо: від дорослішання без батька, дитячих травм, родинної історії, глибокої невпевненості, неповаги до себе, страху перед поразкою, патологічної неспроможності змиритися з обмеженістю людських можливостей або просто від нудьги повсякдення.
— Д. Комер, Життя без поспіху