Як ті дітваки примушували тебе стрибнути з тарзанки чи впіймати черепаху? Вони не сперечалися з тобою і не вмовляли («Та не бійсь, іще ніхто не поранився і не забився, коли стрибав із тарзанки»). Вони не погрожували тобі («Стрибай з тарзанки, бо як дам по сраці»). Вони говорили про твою особистість: «Ти не лісоруб». Для того, хто дивився на лісоруба як на модель, що втілює усю можливу хоробрість і витривалість, «ти не лісоруб» було найгіршим, що тільки можна було почути. Ти б на все пішов і зробив би будь-що, аби тільки довести, що ти лісоруб. І потім, через десять років, коли ти
потрапив до лісу, ти був до цього готовий.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя