Обрання Ізраїлю пояснюється виключно незрозумілою любов'ю Бога. Бог керувався лише своєю любов'ю і вірністю обітницям, які він дав ізраїльським патріархам (зокрема, зрозуміло, і обіцянку, пов'язану з долею решти всіх народів). ін. 3, 16 можна перефразувати так за згодою автора: «Бо так полюбив Бог світ, що вибрав Авраама і покликав Ізраїлю».

— К. Райт, Миссия Бога

АвраамБогізраїль

Великі Божі діяння історії Ізраїлю були простою виставою у театрі всесвіту. Вони несли у собі освітню функцію. Завдяки своєму досвіду ізраїльтяни пізнали живого Бога. У світі, населеному народами, які не знали Яхве як єдиного істинного Бога, Ізраїлю було надано честь такого пізнання. Звичайно, цей привілей супроводжувався величезною відповідальністю: Ізраїлю було довірено знання про Бога. Але однією з рушійних сил біблійної місії залишалося бажання Бога показати себе всім народам. Все, що Бог зробив для Ізраїлю в одкровенні та викупленні, покликано було започаткувати його місію через обрання одного народу, наділеного безцінним пізнанням Яхве. Псалмоспівці говорили про це із захопленням та вдячністю (Пс. 32, 12; 147, 8-9). Але в плани Бога ніколи не входило обмежити це пізнання рамками Ізраїлю. Ізраїль пізнав Бога, щоб через нього це знання відкрилося всім народам. У цьому не можна не відчути рішучого місійного настрою уривків, де йдеться про унікальне обрання Ізраїлю.

— К. Райт, Миссия Бога

вибірвідповідальністьізраїль

Обрання для укладення заповіту з Богом було, безумовно, неймовірно почесним і приємним для Ізраїлю, але рішення Яхве було продиктовано аж ніяк не цим. Бог мав більш грандіозний план: прославлення свого імені серед народів, для чого він і прийняв рішення «вдягнутися» в Ізраїль.

— К. Райт, Миссия Бога

Божий планзаповітізраїль

У цьому полягає і необхідне підґрунтя обрання. Яхве, наважившись пов'язати долю Ізраїлю зі своєю, пов'язав і свою долю із долею Ізраїлю. Оцінку, яку народи винесуть Ізраїлю, буде винесено й самому Яхві, який свідомо обрав таку ризиковану стратегію місії. Так звана «скандальна приватність» виявилася образливою для Всемогутнього Бога задовго до того, як стала проблемою для всіх нас. Ризик, сором і всілякі перешкоди – це Бог готовий був перенести заради успішного завершення своєї місії на благо людства. Тому «Бог не соромиться їх, називаючи Себе їх Богом» (тобто Богом патріархів, а отже, і їхніх нащадків [Євр. 11, 16]).

— К. Райт, Миссия Бога

Божий планізраїльмісія

Перемога Давида означала не лише порятунок Ізраїлю та поразку филистимлян. Вона мала прославити Яхве в очах усього світу... Ця дивовижна мова Давида наповнена чітким і виразним богословським змістом. Давид виступає у ролі свідка царського панування Яхве. Тим самим він переконує Ізраїль відмовитися від наслідування інших народів, а самі ці народи від безрозсудного опір Яхве. У широкому розумінні це мова місіонера, який закликає Ізраїль і всі народи до чистої віри в Яхві.

— К. Райт, Миссия Бога

віраізраїльмісіонер

Більше того, саме це й говорилося про Авраама в іудейській традиції задовго до Павла. Авраама називали «другим Адамом», в якому Бог дав людині можливість почати все заново, тому Ізраїль виступав у ролі нового, викупленого людства. На підставі такого розуміння взаємин між Авраамом і Адамом, Павло стверджує, що в Ісусі, насінні Авраама, обіцянка стала реальністю.

— К. Райт, Миссия Бога

АвраамАдамвикуплення

Аврам став втіленням Божої благодаті, яка якісно відрізняється від її ранніх проявів. Біля підніжжя вежі, коли її будівельники розвіялися, здавалося, що двері в майбутнє зачинилися раз і назавжди. Але Яхве знову відкриває їх у найнесподіваніший спосіб, закликаючи їх [народи] до себе обранням однієї людини, Аврама, та одного народу, Ізраїлю.

— К. Райт, Миссия Бога

АвраамБлагодатьбожественне покликання

У Книзі Діяння Лука розповідає про участь у соборі Петра, Павла і Варнави, а потім про остаточне рішення Писання Якова. Богословська відповідь самого Павла в більш виразному формулюванні наводиться в його посланні до Галатійської громади, членам якої теж довелося зіткнутися з наполегливою пропагандою «юдіючих». Ці люди ставили під сумнів запевнення Павла в тому, що віри в Месію Ісуса достатньо для спасіння і приналежності до Божого народу. «А як же Мойсей?» вигукували вони. «Забудемо поки що про Мойсея; а як же Авраам? питав у відповідь Павло. Вони думали, що знайшли у Писанні вирішальні докази на користь своїх ідей. Павло спростував їх, запропонувавши заглянути ще глибше в історію Ізраїлю і вказавши на перевагу Божої обітниці Аврааму. Як для Павла, так і для його прихильників йшлося про авторитетність Писання. На спільну думку, який би напрям місіонерської діяльності не обрала церкву, він повинен мати підтвердження у Писанні (відомому нам зараз як Старий Завіт). Павло пропонує нову герменевтику, в якій першорядне значення надається заповіту з Авраамом, як з хронологічної, так і з богословської точки зору.

— К. Райт, Миссия Бога

діянняізраїльЛука

Отже, враховуючи, що чужі боги не виправдали довіри навіть народів, що поклоняються їм, а Яхве єдиний живий Бог, який не знає поразки, подвійно сумно, що Ізраїль припустився думки про заміну одного на інших. У цьому було щось страшно протиприродне, з гіркотою та здивуванням помічав Єремія. Чи змінив якийсь народ богів своїх, хоча вони й не боги? а Мій народ проміняв свою славу на те, що не допомагає. Подивіться цьому, небеса, і здригніться, і жахніться (Єр. 2, 11-12). Як можна змінити надійне джерело життя на гарантоване джерело розчарування? Але саме так вчинив Ізраїль: джерело живої води замінили на неміцну посудину. «Водоємці розбиті, які не можуть тримати води» це не виразний символ розчарування, марності та марних зусиль.

— К. Райт, Миссия Бога

Богвіраджерело

Отже, витоки місійної природи християнського монотеїзму над імперіалістичному релігійному гнобленні корінних народів чи напіввоєнному тріумфаторстві (хоча у різні епохи воно нерідко заражено цим вірусом). Його витоки в старозавітному корінні нашої віри і віри древніх ізраїльтян в єдиного живого і істинного Бога, чия місія любові лягла в основу обрання Ізраїлю та місіонерського служіння церкви. Так наполегливо було його бажання благословити всі народи, що він обрав Авраама. Така сильна була його любов, що він послав у світ свого єдиного Сина. Тільки цей Бог і ніхто інший у Христі примирив із собою мир. Цей Бог довірив служіння примирення тим, кого Ісус назвав «свідками моїми до кінця землі». Такою є місіонерська природа біблійного монотеїзму.

— К. Райт, Миссия Бога

XристосАвраамізраїль

Ізраїль мав не заняття з небесної арифметики, а пізнання особистості та характеру того, хто один має право називатися Богом-Яхве (Повт. Зак. 4, 32-40). Вони впізнали його як Бога справедливості, милосердя, святості, істини, чистоти, любові, вірності та всевладдя. Ці його якості стали темою їхніх оповідань, основою законодавства, камертоном для їхнього поклоніння, лейтмотивом їхніх пророцтв та джерелом мудрості.

— К. Райт, Миссия Бога

Богізраїльмилосердя

У Новому Завіті бажання Бога явити себе світові зосереджується на Ісусі. В Ісусі всі народи пізнають Бога живого. Іншими словами, Ісус виконує місію Ізраїлевого Бога. Або навпаки: Бог Ізраїлю, чиєю місією було одкровення самого себе в Ізраїлі, тепер є миру в Месії, який втілив у собі Ізраїль і виконав місію Бога для всіх народів. Детальний новозавітний опис причетності Ісуса до особистості та функцій Яхве набуває особливої ​​ваги в цьому місіологічному контексті. Адже саме пізнавши Ісуса – Творця, Правителя, Суддю та Спасителя всі народи пізнають Яхве. Ісус не просто посланець, якому доручено передати нам набір знань про Бога. Він сам зміст цього листа. Скрізь, де проповідується ім'я Ісуса, розливається сяйво Божої слави.

— К. Райт, Миссия Бога

БогізраїльІсус