«Лише тих, котрі шанують Мене, вшаную і Я», сказав колись Бог священнику народу Ізраїлю, і цей прадавній закон Божого Царства є актуальним донині.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

актуальністьБогзакон

Шлях глибшого пізнання Бога проходить крізь самотні долини вбогості душі й відмови від матеріального накопичення та збагачення. Блаженні люди, яким належить Боже Царство, — це ті, хто відкинули усе зовнішнє й викорінили зі свого серця будь-яке бажання обростати речами та майном.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

бажанняблаженствоБог

Споглядання. Якщо безперервне та щоденне співробітництво з Богом можна порівняти з подорожжю, то споглядання – це ходіння з Богом як із незмінним Попутником у будь-якій сфері діяльності протягом усього життєвого шляху. Споглядання – це не просто медитативна практика. Це особисте спілкування з Богом. Споглядання це життя і служіння у присутності Бога. Життя в спогляданні - це вміння зосередитися в світі, який легко відволікає нас і збиває з пантелику. Це бажання слухати, коли всі довкола прагнуть говорити. Це нерозривний союз із Богом у світі, який прагне до відокремленості. Це життя без поспіху в кругообігу метушні. Споглядання шукає насамперед Царства Божого та його праведності, але не як чогось умоглядного, а живого та практичного. Споглядання прагне життя, в якому Бог є Альфа, Омега і «все у всьому» (1 Кор. 15:28). Споглядання наділяє нас здатністю працювати зі зростаючим і підкріплюючим нас усвідомленням Божої присутності. Споглядання дозволяє працювати у тісному спілкуванні з Царем, допомагаючи нам бачити, що у Його Царстві все робиться заради нашого блага. Духовний наставник і вчитель Томас Грін відзначає зв'язок споглядання та служіння: Життя апостола сповнене споглядання. Спочатку людина йде до храму, щоб, так би мовити, сповнитися Богом, а потім поспішає на ринкову площу, щоб поділитися одкровенням, отриманим від Бога у молитві.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

Богжиттяприсутність

Ісус задає темп мого слідування за Ним, і я не претендую на якусь неймовірну духовність. Такою є реальність Царства Божого: я не можу вести за собою людей на благо і заради слави цього Царства, якщо не шукаю його насамперед у своєму житті та служінні. В іншому випадку я просуватиму лише дрібні плани власного карликового царства в абсолютній впевненості, що дію в ім'я Ісуса. Таке відбувається часто-густо. Вимушений визнати, що нерідко подібне відбувалося і в моєму власному служінні.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

духовністьІсусслави

Усім жертвам гризучої хвороби Ісус каже: «Якщо... не станете. як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Матвія 18:3). Бо малі діти не порівнюють; вони отримують безпосередню насолоду від того, що мають, не пов'язуючи це з чимось іншим або кимось іншим. Лише коли вони стають старшими і в їхніх серцях починає ворушитися гріх, з'являються ревнощі та заздрість. Тоді вони втрачають здатність радіти тому, що мають, якщо хтось інший має щось більше або краще. У цьому ранньому віці на їхні ніжні душі опускається тяжкий тягар, який ніколи не покидає їх, доки Ісус не звільнить від нього.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

дітейзаздрістьІсус

Лагідна людина це не забита миша, яка страждає від почуття власної неповноцінності. Навпаки, у своєму мо-ральному житті вона може бути сміливою, як лев, і сильною, як Самсон; але вона припинила обманюватися щодо самої себе. Вона прийняла Божу оцінку власного життя. Вона знає, що є слабкою і безпорадною саме такою, якою її оголосив Бог, але парадоксально, що водночас вона знає, що в Божих очах вона є важливішою за ангелів. Сама по собі ніщо, у Бозі все. Ось її гасло. Ця людина "добре знає, що світ ніколи не побачить її такою, якою її бачить Бог, і перестала про це турбуватися. Вона цілком задоволена тим, що дозволяє Богові встановлювати Його власну систему цінностей. Вона терпляче чекатиме того дня, коли всьому буде визначена своя ціна і виявиться його справжня вартість. Тоді праведники засяють у Царстві свого Отця. Лагідна людина готова чекати на цей день.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Боглагідністьправедники

Вони досягли внутрішнього стану, подібного до зовнішніх обставин звичайного жебрака на вулицях Єрусалиму ось що насправді означає слово «убогий», яке тут вжив Христос. Ці блаженні вбогі більше не є рабами тиранії речей. Вони розірвали ярмо гнобителя і зробили це шляхом не боротьби, а покори. Хоча вони вільні від будь-якого почуття власності, все ж володіють усім: «Їхнє Царство Небесне».

— Е. Тозер, Прагнути Бога

блаженнівласністьНебесне

Ми з вами в мініатюрі (за винятком наших гріхів) являємо те, чим Бог є у повномасштабному сенсі. Створені за Його образом і подобою, ми несемо в собі здатність пізнавати Його. Але через гріхи нам бракує на це сил. У той момент, коли Дух пробуджує нас до життя у відродженні, все наше єство відчуває свою спорідненість із Богом і, визнаючи її, шаленіє від радості. Це народження згори, без якого не можна побачити Царства Божого. Однак це лише початок, бо відтепер розпочинається славна гонитва, щасливе дослідження серцем безмежних Божих скарбів. Ось де ми починаємо, кажу я, але ніхто ще не дослідив, де ми зупинимося, бо приголомшливі й таємничі глибини Триєдиного Бога не мають ані межі, ані кінця.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

БогвідродженняДух

Гілла й відкрито проповідував про гріх расизму. Лорі Гавелл пригадує, що в проповідях він наголошував на існуванні лише двох рас: людей Божих і тих, хто цурається Його Царства. Келлер стверджував, що Святе Письмо забороняє шлюби лише між такими расами.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Келлерпроповідьрасизм

Ми шукаємо спосіб «зробити євангеліє актуальним для сучасного світу» (що на власні очі краще, ніж повне заперечення його актуальності). Однак, згідно з цією історією, Бог працює над перетворенням світу на подобу євангельського царства.

— К. Райт, Миссия Бога

актуальністьБогЄвангеліє

Поняття rāda відрізняється більшим. Воно, безумовно, описує роль та функцію людей, яка довірена лише їм, – функція верховенства чи здійснення панування. Здається, що тут Бог делегує людям власну царську владу над усім творінням. Зазвичай звертали увагу, що царі та імператори в давнину (і навіть диктатори сучасності) встановлювали власні образи у віддалених куточках своїх володінь, щоб позначити своє панування над територією та її народом. Образ представляв владу справжнього царя. Так само Бог вводить людей у ​​створений світ як образ влади, яка, зрештою, належить Богу, творцю і господареві землі.

— К. Райт, Миссия Бога

rādaБогвлада

Якби ви були юдеєм у новозавітні часи, то вірили б, що ваш Бог – цар усієї землі, і це лише питання часу, коли перед Богом схилиться всяке коліно сильних світу цього. Якби ви сказали сучаснику Ісуса, який тільки-но почув його проповідь про наступ царства Божого, що Ісус далекий від політики, ви побачили б на його обличчі в кращому разі нерозуміння, у гіршому – співчуття до вас. Саме питання передбачає жорсткий поділ передбачуваного світу духовної реальності від емпіричного світу політичної реальності. Подібна дихотомія є продуктом епохи Просвітництва, нічого подібного не було в біблійному світосприйнятті (отже, не має нічого спільного з місією в Біблії).

— К. Райт, Миссия Бога

Ісусмісіяполітика