Христос не створював організації й не залишав після Себе головним Петра, як того очікували апостоли. Бог заклав фундамент майбутньої Церкви серед людей, яких єднали любов, розум і свобода. Він став її єдиним та незмінним Главою, невидимо живучи серед людей як душа, хоч і невидима, але дає життя тілу. Христос бажав, щоб люди, які приходили до Його Церкви, мали свою голову на плечах, щоб просвіченим любов'ю серцем відрізняти реальність від ілюзії, а Євангеліє Христове від релігійної про-паганди. Він залишив Себе в людях, які Його полюбили, щоб інші мали до кого звернутися у важку хвилину життя. Він бажав, щоб єдиним знаменом присутності Воскреслого Христа на землі була любов.

— Д. Таргонський,

апостоливіравоскресіння

Бог не ставить перед людиною недосяжних цілей. Краще їй прийняти те, ким вона є, ніж заради пихи зображати щось неприродне. Люди, захоплюю чись релігією, можуть надто багато на себе брати, звинувачуючи потім Бога у власному безумстві.

— Д. Таргонський,

Богвідповідальністьлюдина

Традиційні святкування мали історичну та духовну основу, та з часом релігійні лідери перетворили їх на величні державні дійства, сенс яких мало хто розумів. Проте зовнішній блиск офіційної побожності засліплював очі, люди залюбки брали в них участь. Навряд чи у натовпі можна було щиро і зосереджено помолитися Богу. Ці помпезні святкування глушили голос ро зуму, за зовнішнім лоском не було видно соціального бруду, за урочистими богослужіннями маскувалася аморальність, у величних храмах було зручно сховатися від Бога, а у тисячних натовпах – забутися і не думати про те зло, що викриває в людині її сумління.

— Д. Таргонський,

Богвідповідальністьлюди

Не важливо, наскільки людина розумна, а важливо, чи є в ній милосердя. Не важливо, чи має вона авторитет у суспільстві, а важливо, чи живе в ній любов. Не важливо, наскільки вона духовна, а важливо, чи вона людяна.

— Д. Таргонський,

авторитетдуховністьлюбов

Найдорогоціннішим скарбом життя є ті люди, з якими є можливість поділитися своїм багатством, розумом чи здібностями. Бо кому усе це потрібно, якщо немає заради кого жити на землі?

— Д. Таргонський,

багатствожиттяздібності

Творець любить людей, як Своїх дітей, і заповів їм так само любити одне одного, а все інше вони можуть зрозуміти самі, керуючись розумом і сумлінням.

— Д. Таргонський,

дітизаповідьлюбов

Матерія не може призвести до появи самої себе, вона потребує першопричини, і цією Першопричи ною є Бог. На початку був не якийсь закон фізики, тому це лише назва світоустрою, згідно з яким рухається все творіння. Цей устрій мав хтось спланувати. і його Планувальником є Бог. На початку був не розум. бо розум також є результатом творіння, і за ним має стояти Творець. На початку був лише Бог - вічне Джерело матерії, розуму й закону. Звідси ми й маємо починати.

— Е. Тозер, Прагнення Бога

Богджереломатерія

«На початку створив Бог...» (Буття 1:1). Не матерія, бо матерія не є самочинною. Вона потребує передуючої причини, і Бог є цією Причиною. Не закон, бо закон - це лише назва для порядку, якого дотримується все суще. Цей порядок мав бути спланований, і Планувальником є Бог. Не розум, бо розум також є творінням і повинен мати Творця, Який стоїть за ним. Бог, що «на початку створив», є безпричинною Причиною матерії, розуму і закону. Ось з чого ми повинні розпочати.

— Е. Тозер, Прагнути Бога

Богзаконматерія

Тут необхідно провести розмежування між "розумом" та "раціоналізмом", які деяким читачам можуть здатися ідентичними. Розум - це основна людська здатність мислити, ґрунтуючись на доказах та свідченнях. У богословському відношенні він нейтральний і не загрожує вірі — якщо його не вважати єдиним джерелом знання про Бога. В останньому випадку він стає раціоналізмом, який є повною впевненістю в людському розумі і відмова надати будь-яке значення божественному одкровенню.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

Богздатністьлюдська

У широкому значенні слова християнство визнає існування чотирьох джерел: 1. Писання; 2. Розум; 3. Передання; 4. Досвід.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

джереладосвідпередання

Аквінат зазначає, що у світі виявляються риси розумного задуму. Природні процеси та об'єкти здаються пристосованими до певних цілей. Вони видаються спроектованими. Проте речі не проектують самі себе — вони породжуються і проектуються кимось чи іншим. Виходячи з цього спостереження, Аквінат приходить до висновку, що джерело цього природного порядку полягає у Богові.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

АквінатБогпорядок

Як він писав у газетній статті у 1920 році: «Комусь евреї подобаються, а комусь — ні, проте жоден наділений розумом не засумнівається у тому факті, що вони є найнепереборнішою і найславетнішою расою, що будь-коли з'являлась на землі».

— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію

євреїземлянайнепереборніша