Беручи до уваги невпинне звільнення від гріховних звичок, я дуже вдячний за життєдайну молитву сповіді, яка регулярно звучить у зборах англіканської церкви: «Всемилостивий Бог, ми сповідаємося, що згрішили проти Тебе в думках, словах і вчинках, у тому, що зробили і що зробили. Не полюбивши Тебе всім серцем, ми не полюбили свого ближнього, як самих себе. Ми щиро не шкодуємо і смиренно каємося в цьому. Заради Сина Свого, Ісуса Христа, змилуйся над нами і прости нас, щоб ми, насолоджуючись волею Твоєю, могли ходити Твоїми шляхами і прославляти Твоє святе ім'я. Амінь». Промовляючи цю молитву у зборах віруючих тиждень за тижнем, я звертаюся до Тому. Хто вибрав роль мого захисника, це найкращий захист. Жоден обвинувач не встоїть проти Нього в суді.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

АнгліканськаБогЗахисник

"Знати Христа означає знати Його блага" - писав колега Лютера з Віттенберга Філіп Меланхтон. Віра відкриває віруючому як Христа, так і його блага, такі як прощення, виправдання та надію.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

благовиправданнявіра

Після отримання грішниками запевнення прощення гріхів церквою, що діє від імені Христа, вони цілком природно захочуть якимось позитивним чином висловити свою подяку. Поступово жертвування грошей на благодійність, у тому числі й безпосередньо церкви, стало вважатися нормальним способом висловлення подяки за прощення. Слід усвідомити, що це не розумілося як придбання грішника.

— А. МакГрат, Введение в христианское богословие

благодійністьгрішникижертвування

Якщо ми можемо прийняти Боже прощення щиро, глибоко, з покаянням, з вдячністю й надією, ми віднайдемо щасливу можливість почати з початку. Перепона до цього щастя — лише наша відмова або опір належному прийняттю Божого прощення».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

Божевдячністьнадія

У книжці «Євангелізація у сучасному світі» Келлер писав, що в Ісусі християни можуть знайти: сенс життя, який не зникає у стражданнях, а може навіть у них поглибитись; почуття задоволення, яке не залежить від обставин; свобода, яка не зводить стосунки до рівня ненадійних взаємовигідних угод; ідентичність, яка не є крихкою та не грунтується на піднесенні себе чи відкиданні інших; здатність упоратися з почуттям провини й прощати іншим, не тримаючи в собі гіркоти чи сорому; основа для пошуку справедливості, яка не робить нас самих гнобителями; можливість дивитися не лише в очі майбутньому, а навіть смерті з миром і спокоєм; пояснення відчуття трансцендентної краси й любові, яке ми часто переживаємо.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

ідентичністьІсусКеллер

Проте найбільше Келлер дізнався від Лавлейса про динаміку християнських пробуджень. Той стверджував, що церква збивається зі шляху, коли християни плутають закон з Євангелієм. Учив, що церква має уникати не лише мертвої ортодоксії та законництва, а й гетеродоксії та антиномізму. Коли прощення та очищення від гріхів не розмежовують і не змішують, дозрівають умови пробудження — потужної роботи Святого Духа на благословення Божого народу. У пробудженні моралісти усвідомлюють, що не знають Євангелія, і навертаються у віру. А християни, які застрягли в гріху, відчувають визвольну силу прощення та єднання з Ісусом Христом і здобувають нову свободу. У пробудженні навертаються навіть ті, хто був далекий від церкви, бо вони нарешті чують Євангеліє як силу, що може воскресити мертвих, а не пишну промову про моральні й консервативні цінності.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

ДухЄвангелієКеллер

Сповідь і прощення – це саме ті дисципліни, за допомогою яких можна уникнути як символічної духовності, так і проявів хоті, й натомість по-справжньому жити Воплоченням. Через сповідь темні сили видобувають з глибин плоті, де вони ховаються, виносять на світло і роблять видимими для спільноти. Завдяки ж прощенню їх обеззброюють і розсіюють, а відтак стає можливим нове єднання тіла й духу.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

бісивтіленнядемони

Як наслідок, перед нами постає наступне питання: яка дисципліна потрібна майбутньому лідерові, щоб подолати спокусу індивідуального героїзму? Тут я хотів би запропонувати практику сповіді та прощення. Майбутні лідери повинні бути містиками і глибоко поринати у споглядальну молитву; так само вони мають бути завжди готові визнати власну розбитість і попросити прощення у тих, кому служать.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

вразливістьгероїзмглибина

Але чиєю владою ми можемо це робити? Що дає нам можливість розпочати битву з силами зла? Що дає нам право кинути виклик сатані та розірвати його ланцюги словом та ділом, допомагаючи людям звільнитися духовно, фізично, морально? На все це є лише одна відповідь – хрест Христовий. 1. Тільки біля хреста ми можемо отримати прощення та звільнення від гріха. 2.Тільки біля хреста ми здобуваємо перемогу над силами зла. 3. Тільки біля хреста ми звільняємося від страху смерті та остаточного знищення. 4. Тільки біля хреста навіть непримиренні вороги стають друзями. 5.Тільки біля хреста ми можемо отримати запевнення, що все творіння зрештою буде зцілено та відновлено.

— К. Райт, Миссия Бога

відновленнязвільненнязло

Блага звістка Нового Завіту полягає в тому, що: 1. Бог послав свого Сина у світ. 2. Бог залишився вірним своїм обітницям Ізраїлю. 3. Ісус помер, воскрес і осів праворуч Бога як Господь і цар. 4.В ім'я Ісуса ми можемо отримати прощення гріхів у його крові, 5.пролитою на хресті, через покаяння та віру в нього. 6.Христос повернеться у славі 7. Остаточний наступ царства Божого відбудеться лише у новому творінні.

— К. Райт, Миссия Бога

благазвісткаІсус

Тоді відкрив їм розум до розуміння Писань. І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христові, і воскреснути з мертвих третього дня, і проповідану бути в ім'я Його покаяння та прощення гріхів у всіх народах, починаючи з Єрусалиму (Лк. 24, 45-47). Цей уривок свого роду герменевтичний компас, що вказує послідовникам Ісуса вірний шлях читання старозавітних Писань. Їхній підхід має носити як месіанський, так і місіологічний характер. Однак у світлі всіх вивчених нами прикладів традиційної теми універсальності, що сходить до Авраама, і у світлі очевидного інтересу самого Луки до особистості Авраама, ми безпомилково відчуваємо у кожному з цих уривків пульс давньої обітниці. Бо як ще могло Авраамове благословення досягти всіх народів, якщо не в проповіді покаяння та прощення в ім'я Ісуса Христа, розп'ятого та воскреслого?

— К. Райт, Миссия Бога

Авраамвоскресіннянароди

Запевнення в тому, що немає бога, подібного до Яхви («немає нікого, як він» або «немає нікого, як ти»), переконливо свідчать: ніхто не зрівняється з ним у готовності тримати слово і виконувати обіцянки (2 Цар. 7, 22) ); у силі та мудрості, явлених, зокрема, у його творінні (Єр. 10, 6-7.11-12); у небесних зборах (Пс. 88, 7-9); у владі над народами (Єр. 49, 19; 50, 44); у прощенні гріхів та беззаконь (Мих. 7, 18); у спасінні свого народу (Іс. 64, 4).

— К. Райт, Миссия Бога

мудрістьнеповторнийобіцянки