Петро був природженим лідером, завжди брав на себе більше, ніж інші люди, і намагався у всьому бути першим. Вчитель цінував ці якості й не забороняв йому бути старшим, але внутрішня сила Петра без співчуття та любові могла легко зробити з нього праведного і безжального диктатора. Петро міг багато досягти в житті, залишивши інших учнів далеко позаду, і тоді серед людей першим після Христа був би він. Зрадивши Ісуса, апостол Петро пережив велике розчарування в собі й зрозумів, що він така ж недосконала людина, як й інші. Саме тоді Христос покликав його до пастирського служіння. Після падіння та каяття Петро міг краще зрозуміти тих людей, які падали, щоб допомогти їм. Пастир не був лідером, який ішов попереду стада, він завжди стояв позаду своїх овець, щоб усіх бачити, чистив їхні стайні, вичісував вовну і любив їх, як батько дітей. Після найбільшого падіння в житті Петро вперше серцем почув свого Вчителя і пішов за Ним у житті не тільки тілом, а й душею. Відтепер усі його вчинки були продиктовані не шаленим імпульсом молодості, а тою мудрістю, яка з'являється у людей від усвідомлення своїх помилок.

— Д. Таргонський,

відповідальністьвірадосвід

Мир вам! Як послав Мене Отець, і Я посилаю вас! Промовивши це, Він дихнув на них і сказав: - Прийміть Святого Духа! Кому простите гріхи, будуть прощені їм; кому затримасте, будуть затримані. Бог любив людей і віддав їм всього Себе в Дусі Святому, Який єднав людей з Творцем та одне з одним у вільному союзі Любові. Дух Святий то унікальна та незбагненна сутність особистості, яка відкривається в любові двох рівноправних та незалежних одне від одного істот - Бога та людини. Дух Божий не терпить раболівства і є невичерпним джерелом втіхи для людей. Христос передав цей дар Своїм учням для служіння любові слабкому і грішному людству, щоб вони так само втішали людей, як їх самих втішав Творець"

— Д. Таргонський,

віравтіхадопомога

Одну людину страждання озлоблювали, а іншій відкривали новий шлях - Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє! Смерть не була глухим кутом для злочинців навіть у безвиході люди мають можливість зробити свій остаточний вибір і змінити все життя. Один злочинець вимагав у Бога позбавлення від справедливого покарання за вбивство, не вважаючи, що зробив щось погане і не розуміючи, як можна жити по-іншому. Другий же подякував Христу, вперше в житті відчувши справжню радість від прощення всього того, що не давало спокою. Ця радість від полегшення сумління була передвісницею зовсім іншого життя, яке тої самої днини очікувало його за порогом смерті: -Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі мною в раю!

— Д. Таргонський,

вибірвіразлочинці

Коли Христа привели на місце страти, то спершу запропонували вино зі смирною - знеболювальне, яке давали засудженому для полегшення болю. Та Ісус відмовився. Безліч людей на землі теж невинно терпіли тортури і зносили набагато сильніший фізичний біль, ніж Христос. Але так, як Бог, ніхто й ніколи не страждав. Адже в Його душі не було й краплі помсти та злоби, що, як наркотик, засліплюють очі та притуплюють почуття. Христос не міг не любити тих, хто Його вбивав, і від цього Його біль сягав нескінченності. Як у доброго батька пекуче болить душа через жорстокість своєї дитини, яку він ніколи не виховував, так Бог переживав немислимий біль за Своє творіння, яке зробив добрим, а воно з нелюдською злобою Його вбивало: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять.

— Д. Таргонський,

батьківська любовбільБог

Замість того, щоб усвідомити свою помилку або просто поплакати, або помешало на душі, Юда сухо обмірковував ситуацію. Замість людей, яким можна було б відкрити душу, він зосередився на єдиній «рятівній думці про смерть. Ця страшна думка давала відчуття лукавого спокою і впевненості. Юда дійшов слиного висновку, що перспектив більше немає, всі засоби використано, а можливості перекрито. Він подумав: «Петро мене точно вбе коли побачить. Люди, що тепер ганьблять Ісуса на Хресті, впізнають так само розіпнуть. Але я не допущу, щоб наді мною насміхалися, я не терпітиму приниження!». Отже, Юда знайшов єдиний вихід піти й повіситися. Христос любив Юду. Він терпляче чекав його, навіть коли потім висів на хресті, але не дочекався. Після того, як Юда повісився, Ісус віддав Свій Дух Богу. Творець був вірний до останнього подиху Своїй великій любові до Юди.

— Д. Таргонський,

вибірвідчайвірність Бога

Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля. Христос уже змирився з тим, що не зможе оминути смерті. Але Творцю було нестерпно важко пити гірку чашу людської зради, злоби та іронії з рук Свого улюбленого творіння. Адже Його чиста душа не мала в собі ані найменшої краплі ненависті і на злобу могла відповідати тільки співчуттям. Більшого болю, ніж Христос, не зазнавав ніхто у світі.

— Д. Таргонський,

більволя Отцяжертовність

Умочивши хліб, Христос простягнув його Юді Іскаріотському. Подаючи хліб, Сам Творець світу хотів доторкнутися до руки учня, щоб він як не зачерствілою душею, то хоча б шкірою відчув тепло Його любові. Цим жестом довіри Христос давав зрозуміти, що все добре знав, усе прощав й усе назавжди залишиться тільки між ними, якщо Юда відкине від себе лукавство і злобу. Учень зухвало взяв із рук Христа хліб і почав його нервово жувати. Сатанинська злоба, яка роками мучила його, у цю мить досягла свого апогею.

— Д. Таргонський,

вибірдовіразлоба

Христос нікому не дорікав невдячністю, бо коли в серц що робив для людей. немає любові, то як із нього можна вичавити подяку?

— Д. Таргонський,

вдячністьдоброталюбов

Повія прийшла до Христа, бо вірила в Любов і знайшла Бога. І з цією вірою у серці вона розпочала нове життя. За все земне життя втілений Бог не відзначав нікого з учнів: ні самовідданого Петра, ні улюбленого Івана. А ось цю пропащу жінку, яка полюбила Його усім своїм єством, не вміючи інакше, Бог поставив за приклад усьому людству: - Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, те, що вона зробила, буде сказано в її пам'ять!

— Д. Таргонський,

БогвіраЄвангеліє

Хоча Ісус боровся зі злом до смерті, в Ньому не було ненависті до Своїх ворогів. Книжники та фарисеї люто ненавиділи Христа, але Він не перестав полемізувати з ними, бо вірив у те хороше, що вклав у кожну людину. Інакше Ісус не звертав би на них уваги й уникав спілкування, як із родичами в Назареті.

— Д. Таргонський,

злоІсускнижники

Люди нікому так солодко і дріб'язково не мстяться, як тим, хто не виправдовує їхніх найбільших сподівань.

— Д. Таргонський,

людиобразаочікування

Беручи до уваги невпинне звільнення від гріховних звичок, я дуже вдячний за життєдайну молитву сповіді, яка регулярно звучить у зборах англіканської церкви: «Всемилостивий Бог, ми сповідаємося, що згрішили проти Тебе в думках, словах і вчинках, у тому, що зробили і що зробили. Не полюбивши Тебе всім серцем, ми не полюбили свого ближнього, як самих себе. Ми щиро не шкодуємо і смиренно каємося в цьому. Заради Сина Свого, Ісуса Христа, змилуйся над нами і прости нас, щоб ми, насолоджуючись волею Твоєю, могли ходити Твоїми шляхами і прославляти Твоє святе ім'я. Амінь». Промовляючи цю молитву у зборах віруючих тиждень за тижнем, я звертаюся до Тому. Хто вибрав роль мого захисника, це найкращий захист. Жоден обвинувач не встоїть проти Нього в суді.

— А. Фадлинг, Лидер без спешки

АнгліканськаБогЗахисник