Бог чинив так само за часів Вавилонського полону євреїв. З груди кісток Дух Божий підняв могутню армію. Клавні розповідав студентам, що вся структура історії спасіння — це Бог, що робить неможливе. Він - Бог, який повідомляє діві, що вона породить Його єдиного Сина. Абсурдність Камю блякне перед істинною абсурдністю Бога, який, дотримуючись обітниць, сам приходить на порятунок Свого народу. У лекціях Клавні без хоч якогось відокремлення перепліталося біблійне, історичне, систематичне й практичне богослов'я. Повні біблійних і богословських подробиць, вони тушкувалися на повільному вогні, доки він не доходив до звершення в Ісусі Христі, і тоді вони заходилися бурхливо шкварчати й бульбашитися.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

БогДухісторія

Це і є діапазон віри - жити між часом, коли обітниця дана, та її виконанням, коли вже здається, що це абсолютно неможливо».

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

виконаннявіраДіапазон

Таким чином, місія, представлена ​​у Великому дорученні, є відображенням нового заповіту. Місія – це неминучий наказ, заснований на володарювання нашого царя - Христа. Це завдання передбачає створення серед народів громад, які живуть у послуху завіту з Христом. Це стає можливим завдяки обітниці заповіту постійної присутності Христа серед своїх учнів.

— К. Райт, Миссия Бога

велике дорученнязавітмісія

«Диявольська спокуса віддати Ісусу всі царства світу видавалась за виконання Божої обітниці дарувати весь світ Аврааму та його нащадкам». Але, як відомо, це вселенське царство було обіцяно Сину - Месії (Пс. 2, 8-9), і у якомусь сенсі вже належало йому. Спокуса полягала в тому, що Ісус міг отримати вигоду від належного йому по праву, скориставшись цим один, тоді як метою Авраамового благословення було зробити все це благословенням для інших.

— К. Райт, Миссия Бога

АвраамблагословенняІсус

Тому виконання Божої обітниці Аврааму не допускає невизначеності. Всі народи повинні пізнати велику біблійну розповідь, в якій Авраам займає центральне місце. Цей факт є надзвичайно важливим для християнської місії. Одна з причин поверхневого і легко уразливого характеру того, що прийнято видавати за зростання церкви в усьому світі, полягає у поширенні споживчої віри людей у ​​Бога, відомого своєю могутністю і який має деяке відношення до Ісуса. Однак Ісус при цьому позбавлений свого біблійного коріння. Занадто багато хто не намагався переосмислити свій світогляд через пізнання Бога в історії, яка почалася з Авраама, і через неї.

— К. Райт, Миссия Бога

АвраамБібліяІсус

«Якщо ти підеш (як я наказав), то я зроблю все це (як обіцяв)... і всі народи будуть благословенні». Без готовності рушити в дорогу, немає благословення. Простіше кажучи, якби Авраам не піднявся і покинув Вавилон, історія закінчилася б нескінченним повторенням долі будівельників злощасної вежі. Все Писання вмістилося б на кількох сторінках.

— К. Райт, Миссия Бога

АвраамблагословенняВавилон

У Книзі Діяння Лука розповідає про участь у соборі Петра, Павла і Варнави, а потім про остаточне рішення Писання Якова. Богословська відповідь самого Павла в більш виразному формулюванні наводиться в його посланні до Галатійської громади, членам якої теж довелося зіткнутися з наполегливою пропагандою «юдіючих». Ці люди ставили під сумнів запевнення Павла в тому, що віри в Месію Ісуса достатньо для спасіння і приналежності до Божого народу. «А як же Мойсей?» вигукували вони. «Забудемо поки що про Мойсея; а як же Авраам? питав у відповідь Павло. Вони думали, що знайшли у Писанні вирішальні докази на користь своїх ідей. Павло спростував їх, запропонувавши заглянути ще глибше в історію Ізраїлю і вказавши на перевагу Божої обітниці Аврааму. Як для Павла, так і для його прихильників йшлося про авторитетність Писання. На спільну думку, який би напрям місіонерської діяльності не обрала церкву, він повинен мати підтвердження у Писанні (відомому нам зараз як Старий Завіт). Павло пропонує нову герменевтику, в якій першорядне значення надається заповіту з Авраамом, як з хронологічної, так і з богословської точки зору.

— К. Райт, Миссия Бога

діянняізраїльЛука

У цьому є глибока іронія: адже вся історія Ізраїлю почалася з покликання Авраама з Вавилону. Може здатися, що історія звернулася назад тепер, коли Ізраїль переселений «з Єрусалиму до Вавилону» (Єр. 29, 1.4) – у протилежному напрямку розповіді про Ізраїль. Але, за таємничим Божим задумом, нащадки людини, покликаної з Вавилону, щоб дарувати благословення всім народам, повернулися до Вавилону бранцями, яким доручено виконати дану колись Авраамові обітницю.

— К. Райт, Миссия Бога

АвраамблагословенняВавилон

Чотири обітниці прощення Матвія 6:12; 1 Коринтян 13:5; Ефесян 4:3 • Я більше не думатиму про цей інцидент. • Я не згадуватиму цей випадок і не використовуватиму його проти вас. • Я не говоритиму з іншими про цей інцидент. • Я не дозволю, щоб цей інцидент розлучив нас або перешкодив нашим стосункам.

— Д. Вагенвельд, Т. Костер, ВИМІРЯЙТЕ ПУЛЬС СВОЄЇ ЦЕРКВИ 10 важливих ознак здорової церкви

згадкаінцидентобітниця

Який спокій приносить у душу християнина розуміння, що його Отець Небесний ніколи не відрізняється від Самого Себе! У який би час ми не прийшли до Нього, нам не потрібно замислюватися над тим, чи буде Він у відповідному настрої, щоб прийняти нас. Він завжди відгукнеться на горе і нужду, а також на любов і віру. У Нього немає прийомних годин і годин, коли не пускають відвідувачів. І Він не змінює Свою думку ні про що. Сьогодні, в цей момент. Він відчуває до Своїх створінь, до дітей, хворих, занепалих, грішних ті ж самі почуття, які Він відчував, коли послав у світ Свого єдиного Сина, щоб Він помер за людство. У Бога ніколи не змінюється настрій, ніколи не слабшають прихильності й ніколи не пропадає ентузіазм. Його ставлення до гріха зараз таке саме, яким було тоді, коли Він вигнав грішну людину з Едему, а Його ставлення до грішника зараз таке саме, яким було тоді, коли Він простягнув обидві руки і сказав: «Прийдіть до Мене всі, хто трудиться та обтяжений, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28).

— Э. Тозер, Величие Бога

грішникнастрійобітниця

І я був невдахою. Ви, можливо, зауважили, що я записав цю характеристику в своєму «ідентифікаційному» списку. Це тому, що я зазнав невдачі у бізнесі та у служінні, і ці дві невдачі суттєво спотворили моє самосприйняття. Однак я поставив цю складову останньою в своєму списку, оскільки навчився розглядати її через інший об'єктив, як частину всього, що «допомагає на добре» (Рим. 8:28). Тому я більше не страждаю від арафіофобії - аномального страху перед невдачею. Я не концентруюсь на невдачах і не заперечую їх. Але, як і багато інших людей, які пережили це, я бачу це по-іншому, і, як і інші, я багато чому навчився.

— Д. Мюррей, ReSet. Життя благодаті в умовах вигорання

Бібліябізнеснавчання

Ви стали подружньою парою перед Богом і людьми не завдяки тільки вашій взаємній любові, а завдяки шлюбу. ...кохання походить від вас, шлюб же - згори, від Бога. Наскільки Бог вищий за людину, настільки ж святість, права й обітниця шлюбу вищі за святість, права й обітницю кохання. Не ваша любов несе шлюб, але шлюб відтепер несе вашу любов.

— Д. Бонхёффер, Сопротивление и покорность

Богкоханняобітниця