Моделі пропонують нам надію. Після того як підприємець банкрутіє, солдат втрачає кінцівку, а мати втрачає дитину, кожному із них може здаватися, що з їхнього життя навіки зникла радість. Але якщо вони зустрінуться з іншим бізнесменом, іншим солдатом, іншою матір'ю, котрі пройшли крізь ті самі труднощі, пережили ті самі втрати й зуміли наново зробити своє життя змістовним, можливо, вони також побачать, наскільки багато існує можливостей і для них. Коли ми бачимо, що зробили інші, то починаємо за- питувати, а що могли б зробити ми. Ми починаємо бачити шлях назовні.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

відновленнявтратизмістовність

Ось як Стокдейл пояснював свій парадокс: «Ніколи не можна дозволяти собі, щоб віра в те, що врешті-решт ти все одно переможеш, — хоча цієї віри ніколи не можна втрачати, — затьмарила дисциплінованість, яка допоможе тобі про тистояти будь-яким, навіть найжорстокішим фактам твоєї нинішньої реальності, хай би якими страшними вони були».Зустрівшись із труднощами, слід зуміти чітко побачити всю картину цих труднощів. Рожеві окуляри, крізь які ти дивитимешся на неприємні факти, не допоможуть тобі впоратись із ситуацією. Не допоможуть тобі й фантазії стосовно того, що могло б бути. Треба навчитися ясно бачити реальну картину. Парадокс, одначе, полягає в тому, що водночас ти маєш і зберегти якимсь чином у серці надію.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

вірадисциплінанадія

Коли мені було двадцять років, я жив і працював у боснійському таборі для біженців.Усі біженці стикалися з жорстокістю та руйнуваннями. Вони втратили геть усе, що коли-небудь мали. Багато хто втратив друзів і родину. В халупинились у закритому просторі табору, живучи усі страждал харчуючись самим Лише хлібом та чутками. Усі страждали. Я був іще юним і, очевидно, не сприймав багатьох речей об'єктивно, але було, звичайно, й таке, чого я не знав і просто не міг зрозуміти. Але мене вразила одна річ. Скидалося на те, що в та-борі найліпше давали собі раду ті люди, котрі мали дуже маленьких дітей або ж онуків. Вони знали, що мусять прокидатися щоранку, що мусять вистояти, бо це потрібно комусь іще.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

біженцівиживаннядіти

У першу мить, коли наша мрія на порозі здійснення, нам здається, що ми вхопили жар-птицю за яскраве її оперення, але вже наступної миті вона вислизає від нас. Я думаю, ви всі розумієте, про що я веду мову. Дружина може бути прекрасною дружиною, готелі та пейзажі - просто чудовими, а хімія - неймовірно цікавою справою, але при всьому при цьому щось вислизає від нас.

— К. Льюис, Просто Христианство

готелідружинамить

Цікава комбінація єврейських слів про прославляння знайдена в Псалмі 99:4 - «Входьте у браму Його зі славослів'ям [тода], на подвір'я Його - з хвалою [техіла]. Славте Його, благословляйте [барак] ім'я Його". Цей порядок слів варто дослідити. Першим іде славослів'я, засноване на вірі. Часто для багатьох із нас саме з цього починається справжнє поклоніння. Обставини не завжди викликають емоції, що підкріплюють віру. Часом у нас немає видимої надії, але ми починаємо славословити вірою [тода]. Потім, пройшовши через браму славослів'я, ми вступаємо у двори хвали з піснею [техіла]. Під час безперервного славослів'я ми починаємо благословляти [барак] Господа! Алілуя!

— Д. Тейлор, Фактор «АЛЛИЛУЙЯ»

благословеннявіранадія

Спостереження за цим випадком і висновки, почерпнуті з нього, збігаються з фактом, до якого привернув мою увагу головний лікар концентраційного табору. Рівень смертності в таборі між Різдвом 1944-го і Новим роком 1945-го перевищив усі попередні показники. На його думку, пояснення цього зростання - не в погіршенні умов праці або харчування, чи змiнi погоди, чи епідеміях. Просто більшість в'язнів жили з наївною надією, що вони по вернуться додому до Різдва. Коли наблизився святковий час і не з'явилося жодних підбадьорливих новин, в'язні втратили мужність і піддалися розчаруванню. Це мало не безпечний вплив на їхню опірність, і чимало з них померло.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

висновоклікарнадія

Дехто втрачав будь-яку надію, але найбільше дратували невиправні оптимісти.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

емоціялюдинанадія

Навіть більше: ми можемо покладатися на Бога тоді, коли надія на щасливі стосунки чи вирішення проблеми зійшла нанівець. Памʼятаймо, що наш Бог-Творець спеціалізується на створенні чогось із нічого. Ми не можемо створити надію із безнадії чи любов із відсутності любові. Ми не спроможні створити покаяння із самовиправдань, але можемо зі щирим серцем звернутися до Бога, який здатен це зробити.

— Д. Вілкін, Немає Богу подібних. 10 якостей, якими Бог відрізняється від нас (і чому це добре)

взаємодіявіранадія

«О, як я боюся Тебе, живий Боже! Найглибшим, найчутливішим страхом, І я схиляюся перед Тобою з тріпотливою надією І зі сльозами покаяння.» Фредерік У. Фейбер.

— Э. Тозер, Величие Бога

Богнадіяпокаяння

Пресвітеріанський пастор А. Б. Сімпсон, будучи вже літнім, хворим, глибоко пригніченим і готовим залишити своє служіння, раптом випадково почув просту негритянську духовну пісню: Ніщо не важко для Ісуса, Жодна людина не може діяти, як Він. Сенс цих слів, як стріла, пронизав його серце, принісши віру, і надію, і життя для тіла й душі. Він пішов у відокремлене місце і, пробувши кілька місяців наодинці з Богом, повністю зцілився від своєї хвороби, а потім поїхав, сповнений радості, щоб заснувати одне з найбільших місіонерських товариств у світі. Протягом тридцяти п'яти років після цієї зустрічі з Богом, він робив дуже багато, служачи Христу. Його віра в Бога, що володіє безмежною могутністю, давала йому всі сили, які були необхідні для того, щоб продовжувати роботу

— Э. Тозер, Величие Бога

віражиттязцілення

Одразу підбадьорюєшся, коли дізнаєшся, скільки великих справ Бог зробив потайки, далеко від цікавих очей людей та ангелів. Коли Бог створив небеса і землю, над безоднею була темрява. Коли Вічний Син став плоттю, якийсь час Він перебував у темряві, в утробі непорочної діви. Коли Він помер для мирського життя, це сталося в темряві, і ніхто не бачив Його останніх хвилин. Коли Він воскрес із мертвих, було «дуже рано» вранці (Лк. 24:1). Ніхто не бачив, як Він воскрес. Начебто Бог говорив: «Потрібно, щоб для вас мало значення тільки те, чим Я є, бо в цьому ваша надія і ваш спокій. Я зроблю те, що Я зроблю, і все це зрештою стане відомим, але, як Я це зроблю, - це Моя таємниця. Довіряйте Мені і не бійтеся.»

— Э. Тозер, Величие Бога

Богвоскресінняземля

Ці люди - герої ще й тому, що продовжували вірити навіть тоді, коли не було жодних явних доказів того, що Бог про них піклується.

— Э. Люцер, Церковь в Вавилоне. Следуя призыву быть светом во тьме

Богвіравпевненість