Закритість розуму захищає наше его, але платимо за це знесиленням та деградацією мислення. Закриваючи свій розум, - хоч зі страху, хоч зі зверхності, — ми тим самим замикаємо самих себе в клітку, подібно до того, як могли б замкнути здорову і сильну людину в темній, задушливій в'язничній камері. В'язні убезпечені від зовнішнього світу ніщо не може нашкодити їм.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Можна забрати в когось будинок. Можна забрати ще й їжу та гроші. Можна позабирати ще й одяг, свободу і навіть дітей. Можна забрати в людини все, от тільки її самовиправдань забрати не вдасться. Ми маємо відмовлятися від своїх самовиправдань самі, інакше вони залишаться з нами назавжди.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Самовиправдання спочатку виконує захисну функцію. Воно відгороджує нас щитом від болю, рятує нашу самоповагу, охороняє наше его від дошкульних уколів, дозволяє ігнорувати неприємну реальність. Спочатку ми відчуваємо полегшення. Ми зуміли уникнути болю.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Моя місія звучить так: "Бути люблячим педагогом і втіленням простих істин, які допомагають мені та іншим відчувати присутність Бога". Я сказав "відчувати присутність Бога" тому, що завжди спонукаю себе та інших відсувати своє его вбік і розчищати дорогу для Бога, щоб він міг робити свою справу. Пам'ятайте: его прагне до того, щоб зайняти місце Бога.
— К. Бланшар, Дар лидера. Как научится влиять на людей
Наше «я» - це непрозора завіса, яка приховує від нас Боже лице.
— Е. Тозер, Прагнути Бога