Закритість розуму захищає наше его, але платимо за це знесиленням та деградацією мислення. Закриваючи свій розум, - хоч зі страху, хоч зі зверхності, — ми тим самим замикаємо самих себе в клітку, подібно до того, як могли б замкнути здорову і сильну людину в темній, задушливій в'язничній камері. В'язні убезпечені від зовнішнього світу ніщо не може нашкодити їм.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Увечері, зустрівшись ізнов у нашому бараку, ми тихо запитували один одного: «Скажи мені, чи ти радів сьогодні?» А інший відповідав, ніяковіючи, бо не знав, що всі ми почувалися однаково: «Чесно кажучи, ні!» Ми буквально втратили здатність радіти і мали навчитися цьому знов.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі