Цитати з тегом: успіх

Завдяки заглибленню в історію місії допомоги нужденним Келлер дійшов висновку, що диякони запорука успіху християн у служінні в місті.

— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.

дияконидопомогаКеллер

Поглянувши на сучасну церкву, легко переконатись, що серед служителів та священників панує індивідуалізм. Мало хто з нас має достатньо великий репертуар умінь та навичок, якими можна пишатися, але більшість і далі вважає: якщо нам узагалі є що показати, то це те, що ми можемо робити самі. Багато хто з нас почувається, скажімо, таким собі канатоходцем-невдахою, який виявив, що йому не до снаги залучити тисячі людей і посприяти численним наверненням, що таланту творити прекрасні літургії бракує, та й узагалі зовсім не такий він популярний серед молоді, дорослих, та старших віком, як сподівався, що не здатен відповідати на потреби людей тією мірою, на яку розраховував. А проте більшість з нас і далі гадає, що в ідеалі ми мали б усе це робити – і то успішно. Зірковість та індивідуальний героїзм, такі очевидні у нашому конкурентному суспільстві, зовсім не чужі й церкві. Там також панівним є образ людини, яка «зробила себе сама» і може все здійснювати самостійно.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

героїзмідоли суспільстваіндивідуалізм

Лідерами майбутнього стануть ті, хто наважиться заявити про свою незначущість у сучасному світі як про божественне покликання, що дасть змогу сягнути глибокої єдності з тугою, яка лежить в основі всього цього всипаного блискітками успіху, і нести туди світло Ісуса.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

благовістябожественне покликаннялідерство

Під усіма великими досягненнями нашого часу криється глибока течія відчаю. Доки суспільство змагає насамперед до ефективності та контролю, серця мільйонів людей у нашому зорієнтованому передусім на досягнення успіху світі сповнюють самотність, замкнутість, відсутність дружби та близькості, розірвані стосунки, нудьга, почуття порожнечі та депресії і глибоке усвідомлення марності.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

відчайдепресіядосягнення

Коли мені минуло п’ятдесят і стало зрозуміло, що бути вдвічі старшим навряд чи вдасться, я опинився віч-на-віч із простим запитанням: «Чи наближали прожиті роки мене до Ісуса?». Після двадцяти п’яти років священства я виявив, що молюсь не найкращим чином, живу дещо ізольовано від інших і дуже переймаюся гострими проблемами сьогодення. Усі говорили, що насправді в мене все гаразд, але щось усередині підказувало, що цей успіх становить для моєї душі загрозу. Я почав запитувати себе, чи відсутність споглядальної молитви, самотність та постійне намагання долучатися до вирішення найрізноманітніших, на позір найнагальніших проблем — це ознаки того, що Дух у моїй душі поступово пригнічується. Мені було дуже важко бачити ясно, і хоча про пекло я не говорив ніколи, а якщо й говорив, то хіба жартома, одного дня я прокинувся з усвідомленням того, що живу в дуже темному місці, і що термін «вигорання» — це просто зручне з погляду психології тлумачення духовної смерті.

— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.

вигораннякризалідерство

Елберт Габбард визначав самодисципліну як «здатність змусити себе робити те, що слід, коли це необхідно, незалежно від того, чи хочете ви цього». Зрештою, успіх вимагає тонн дисципліни. Самодисципліна, самовдосконалення й самоконтроль — ось основні будівельні блоки характеру та високого рівня виконання.