Перевіряючи завдання студентів, я помітив, що перший етап підготовки, як правило, вирізняється глибиною і ретельністю. Але дослідження тексту, начебто, обривається, щойно смислову домінанту сформульовано. Не зупиняйтеся на досягнутому. Не знижуйте темпу.
— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди
У мене дуже високий темп життя: мені потрібно скрізь заїхати, всюди побувати. Засідання ради, вирішення питань... Але весь цей час проповідь продовжує крутитися в моїй голові, я постійно над нею працюю, постійно редагую. Так м'ясо перед смаженням, витримують пару днів у маринаді. Подібним чином і я днями, а іноді й тижнями мариную свою проповідь. Деякі проповіді можуть крутитися в моїй голові місяцями.
— Д. Кей Джонс, М. Скотт, Торжество текста в христианской проповеди
Проповідник припускається помилки, якщо, розпочинаючи підготовку проповіді, насамперед звертається до коментаря: адже якщо він виробив у собі звичку так чинити, значить, його думка вже не вільна, але підпорядкована тому, хто зовсім не відає про нагальні потреби слухачів.
— Б. Чапелл, Проповедь, в центре которой Христос
Серед деяких богословів ведеться дискусія про те, чи варто розділяти євангелізацію та учнівство. Перше має на меті друге. Різниця майже така сама, як між допологовим і післяпологовим доглядом за немовлятами. Спочатку відбувається підготовка до народження. А далі — зростання від народження до зрілості. Початковий момент, коли ми повірили, відкриває шлях до процесу учнівства.
— Д. Вагенвельд, Т. Костер, ВИМІРЯЙТЕ ПУЛЬС СВОЄЇ ЦЕРКВИ 10 важливих ознак здорової церкви