Чимало античних філософів визнають, що через дисципліновані розмірковування про смерть ми вносимо стрімкість, яскравість і сенс у кожен прожитий день. Вони «практикувались у підготовці до смерті» не тому, що були аж такими похмурими, чи хворобливими, чи налаштованими на погане, і не тому, що хотіли, щоб усі навколо захоплювалися глибинами їхнього мислення. Ні, вони робили це тільки тому, що хотіли прожити якомога краще й повніше життя.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Стівен Кові у своїй книзі «Восьма звичка» дуже глибоко досліджує питання переконань вищого рівня, зокрема «пошук свого голосу», та визначає його як «унікальне особисте призначення». Він стверджує, що кожна людина повинна усвідомити свій «голос», щоб мати змогу жити згідно з ним і не дозволяти культурним шаблонам визначати її думки та вчинки. Усвідомлений вибір діяти, керуючись цим голосом, може привести нас до досягнення повноти життя і не дозволить збочити на шлях посередності або, що ще гірше, аморальності.
— К. Карстенс, Епіцентр змін. Як відновлене батьківство може змінити світ
Адже Отець віддає всю Свою славу, всю Свою любов, усі Свої благословення і Самого Себе виключно Своєму Синові, а потім посилає Його на землю розділити з нами Його повноту. "...Славу, яку Ти дав мені, я дав їм..."
— М. Ривз, Наслаждение Троицей. Упоительное единение с Богом Отцом, Сыном и Святым Духом