Те, що вбиває вас, водночас дає вам життя. У міру того, як особисте поклоніння стає благодатним знаряддям вашого умертвіння, змушуючи вас поступово вмирати для самовпевненості, упевненості у власній правоті, самовладності та его-центризму, ви починаєте жити, жити по-справжньому. Справжнє життя починається після вашої смерті. Напевно, справжня праведність починається з моменту, коли людина відмовляється від самої себе. Згадайте слова Христа: "Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною" (Мт. 16:24-25).
— П. Трипп, Опасное призвание