До речі, Ллойд Джонс був проти різкого розділення християн та нехристиян. І першим, і другим треба нагадувати про Євангеліє. І першим, і другим потрібне духовне заглиблення. Ллойд-Джонс застерігав: зазвичай, коли проповідники націлені лише на християн, вони плекають у них суворість, черствість і самовдоволення. Коли проповідники не євангелізують під час проповідей, вони множать фарисеїв.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Він помітив: щоразу, як церква повертається до Євангелія і насолоджується пробудженням, так звані добродії, які пишаються своєю моральністю, обурено залишають церкву. Тим часом сюди стікаються вигнанці, щоб почути послання благодаті. Ісус завжди жорсткіше ставився до фарисеїв, ніж до звідників і блудниць, а в Євангелії від Луки 15 Він був жорсткішим до старшого брата, ніж до молодшого.
— К. Гансен, Тімоті Келлер. Духовне та інтелектуальне становлення.
Ось він аналізує фарисеїв: «Їхні провини численні. А чиїх провин небагато? І той, хто з усією християнською правдивістю заручиться, що вони більш нечестиві за нього самого, вчинить той самий злочин, за який щойно засуджував інших».
— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію