Брак історичної свідомості часто призводить до того, що в людині починає переважати самомилування.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Якщо, глибоко замислившись, ти виявиш, що дві важливі думки, схоже, суперечать одна одній, найперше ти маєш зрадіти: твоє відкриття є беззаперечним свідченням того, що ти спромігся на справжнє глибоке думання. Ти став свідомим самого себе. Ти дізнався про себе щось таке, на усвідомлення чого більшість людей ніколи не мають достатньо сміливості: що твої особисті думки і твоє особисте життя можуть не пасувати до маленької охайної упаковки.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Усі травми й поранення містять у собі одну важку спільну правду. Із плином часу може виявитися, що перешкодою, котра не дозволяє нам одужати, є не отримана травма, а ми самі. Наше рішення не забувати про отриману травму, постійно тримаючи, так би мовити, душевну рану відкритою набагато довше, ніж треба, перетворюється в нашій свідомості на тяжко виборений шрам. Нас непокоять не самі речі, що з нами трапляються, а ті рішення, які ми ухвалюємо стосовно цих речей.
— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя
Мистецтву життя можна навчатися навіть у концентраційному таборі, хоча там панує страждання. Наведу аналогію: страждання людини подібні до поведінки газу. Якщо певну кількість газу накачати до порожньої камери, він цілком рівномірно заповнить простір, незалежно від його величини. Подібно до цього страждання цілком охоплюють душу людини і її свідомість, і не має значення, великі вони чи малі. Таким чином, «розмір» людських страждань абсолютно відносний.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі
Як хтось сказав: «Відпочинок - це не тоді, коли тобі просто нічого робити, а тоді, коли ти зупиняєшся свідомо, тому що всю роботу ніколи неможливо закінчити.»
— Д. Мюррей, ReSet. Життя благодаті в умовах вигорання