Завдання майбутніх християнських провідників полягає не в тому, щоби зробити ще один невеликий внесок у вирішення прикрощів і болісних проблем свого часу, а в тому, щоб визначити й оголосити шляхи, якими Ісус через пустелю виводить Божий люд із неволі до нової землі – землі свободи.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Коли проведені за Біблією години склалися в дні, у мене не залишилося сумнівів, що Ісус був набагато більш терплячим, ніж Його сучасники. Після тридцятирічного очікування перше, що Він зробив, розпочавши служіння, пішов за водійством Духа Святого і на сорок днів пішов у пустелю. Рідні вмовляли Ісуса явити Себе світові: якщо Він хоче бути відомим, але Ісус не піддався на їхні вмовляння (див.: Ін. 7:4-6). Чому Він не поспішав зцілити доньку начальника синагоги, яка помирала (див.: Мк Лазар, який не помер (див.: Ін. 11:1-43)? Здатність Ісуса вибрати відповідний момент часто приводила в подив Його сучасників.
— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.
Ісус, перш ніж приступити до служіння, віддаляється ще на сорок днів у пустелю. І це зайвий раз доводить, що Він нікуди не поспішав.
— А. Фадлинг, Жизнь без спешки. Ритм труда и отдыха по примеру Иисуса.