Сповідь і прощення – це саме ті дисципліни, за допомогою яких можна уникнути як символічної духовності, так і проявів хоті, й натомість по-справжньому жити Воплоченням. Через сповідь темні сили видобувають з глибин плоті, де вони ховаються, виносять на світло і роблять видимими для спільноти. Завдяки ж прощенню їх обеззброюють і розсіюють, а відтак стає можливим нове єднання тіла й духу.
— Г. Ноуен, В ім’я Ісуса. Роздуми про християнське лідерство.
Навіщо, розбещена душа, йдеш ти за плоттю своєю? Нехай вона, навернена, слідує за тобою.
— А. Аврелий, Исповедь