Ізраїль став жертвою і цієї спокуси. Пророки піднімали свій голос проти ревнителів віри, у житті та поведінці яких відкидалися всі моральні принципи, формально ними сповідані. Було багато харизматичного запалу (Ам. 5, 21-24), богослов'я спокути в крові та безлічі жертвоприношень (Іс. 1, 10-12), впевненості у порятунку через декламації про храм (Єр. 7, 4-11) та релігійних пишних обряди на свята (Іс. 1, 13-15). Але просто під носом, біля своїх ніг, вони не бачили бідних, які були забуті, у кращому разі, а в гіршому – просто розтоптані. Уявна духовність процвітала серед пороку та соціальної гнилі. І Бог ненавидів такий підхід, він жадав, щоб цей маскарад скоріше закінчився (Мал. 1, 10), і ці актори пішли геть з очей.
— К. Райт, Миссия Бога