Коли мені було двадцять років, я жив і працював у боснійському таборі для біженців.Усі біженці стикалися з жорстокістю та руйнуваннями. Вони втратили геть усе, що коли-небудь мали. Багато хто втратив друзів і родину. В халупинились у закритому просторі табору, живучи усі страждал харчуючись самим Лише хлібом та чутками. Усі страждали. Я був іще юним і, очевидно, не сприймав багатьох речей об'єктивно, але було, звичайно, й таке, чого я не знав і просто не міг зрозуміти. Але мене вразила одна річ. Скидалося на те, що в та-борі найліпше давали собі раду ті люди, котрі мали дуже маленьких дітей або ж онуків. Вони знали, що мусять прокидатися щоранку, що мусять вистояти, бо це потрібно комусь іще.

— Е. Грейтенс, Стійкість. Тяжко виборена мудрість для ліпшого життя

біженцівиживаннядіти

Із цього ми можемо зробити висновок, що у світі існують лише два різновиди людей - «раса» гідних людей і «раса» негідників. Їх можна знайти будь-де; вони є в усіх суспільних групах. Але жодна група не складається винятково із гідних людей чи негідників. У цьому сенсі не існує «чистої» раси - гідну людину можна знайти і серед охоронців концтабору.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

групалюдинанегідник

Ми, колишні мешканці концентраційних таборів, пам'ятаємо людей, які ходили між бараками, заспокоюючи інших, віддаючи останній шматок хліба. Нехай їх було лише декілька, але їхня поведінка - незаперечний доказ, що людину можна позбавити всього, окрім єдиного: останньої людської свободи - обирати власне ставлення до яких Ти будь-яких наявних обставин, обирати власний шлях.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

доказлюдинасвобода

Коли нас, новоприбулих, порахували, одного забракло. Отож ми мусили чекати назовнi під дощем і холодним вітром, поки зниклого знайшли. Його врешті виявили в бараку, де він заснув від виснаження. I тоді переклик обернувся на показове покарання. Усю ніч i ранок наступного дня нам довелося стояти просто неба, закоцюблими від холоду і промоклими наскрізь після виснажливої тривалої подорожі. І все ж ми були дуже задоволені! У цьому таборі не було димаря, й Освенцим був далеко.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

виснаженнявітердощ

Мистецтву життя можна навчатися навіть у концентраційному таборі, хоча там панує страждання. Наведу аналогію: страждання людини подібні до поведінки газу. Якщо певну кількість газу накачати до порожньої камери, він цілком рівномірно заповнить простір, незалежно від його величини. Подібно до цього страждання цілком охоплюють душу людини і її свідомість, і не має значення, великі вони чи малі. Таким чином, «розмір» людських страждань абсолютно відносний.

— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі

аналогіягаздуша