Люди тримаються за людей і за слова. Кожному потрібен хтось, хто говоритиме слова у найважчі життєві моменти. Дружина, яка просидить весь день, розмовляючи з тобою, а потім поставить розкладне ліжко біля лікарняного ліжка. Брат чи побратим, який щодня дзвонить і питає одне й те саме, але питає так, що не можеш не відповісти. Мама, яка знає, що навіть коли ти на неї злишся, то злишся насправді зовсім не на неї. І знає, що тобі точно все вдасться. Лежать у наших госпітальних палатах наші поранені солдати. І хтось сидить при кожному й говорить. А як-що немає людини при твоєму ліжку, то завжди є хтось на сусідньому. Який також бореться. І рівняється на тебе так, як ти на нього. І говорить із тобою.
Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/bogtoday/notatky.info/www/wp-content/themes/quotesin/template-parts/content.php on line 58
— , Гемінґвей нічого не знає
Мене дивує, як люди дають собі раду з усім цим, але здається, я вже трохи зрозумів механіку. Головне - викарабкатися. Тут від лікарів залежить багато, але не все. Треба мати щось у собі, аби вийти з першого, найваж чого стану. Треба жаги до життя, як би це банально не звучало. Треба щось перед собою бачити. А ще кожного тримає чужа боротьба. Важливо мати інших поранених поряд. Коли я зараз озираюся на перші тижні лікування, то дивуюсь, як їх витримав. Але в той час я дивився на тих, які поряд. Вова лежав без двох ніг і жартував про молодиць. Толя жив із питан ням «збережуть чи відріжуть другу ногу?», але замовляв МакДональдс у палату.
Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/bogtoday/notatky.info/www/wp-content/themes/quotesin/template-parts/content.php on line 58
— , Гемінґвей нічого не знає