Я вважаю небезпечно оманливим переконання психогігієни в тому, що людина насамперед потребує рівноваги або ж, як це називають у біології, «гомеостазу», тобто відносно сталого стану. Насправді людина потребує не «відносно сталого стану», а радше прагнень й боротьби за якусь мету, гідну людині потрібне не зняття напруги за будь-яку ціну, а усвідомлення потенційного сенсу. Людина потребує не гомеостазу, а так званої «ноодинаміки», тобто духовної Рушійної сили в полярному полі напруги, де один по люс - це сенс, який треба наповнити, а другий - це людина, яка здійснює це.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі