Ми всі зайняті. Життя не сповільнюється, а прискорюється, і наші щоденники відображають цей факт. Але саме тому ми повинні знаходити час для молитви. Кажуть, що Мартін Лютер заявляв, що у нього так багато справ, що він не може впоратися з ними, не проводячи принаймні три-чотири години на колінах перед Богом щоранку. На відміну від нього, ми піддаємося спокусі думати, що коли життя сповільниться, ми знайдемо час для молитви. Жан Флемінг ледь не потрапив у цю пастку. Флемінг писав: "Я ловлю себе на думці, що коли життя заспокоїться, я... Але я вже мав би зрозуміти, що життя ніколи не заспокоюється надовго. Чого б я не хотів досягти, я повинен робити це в невлаштованому житті."
— Е. Стетцер, М. Додсон, Церкви, що повертаються.