Проповідник у такий спосіб повинен дотримуватися принципу, що дана заява є істинною не тому, що її вміщено в Біблії, а тому, що вона істинна. Те, що дана думка викладена в книзі зі шкіряною палітуркою, ще не означає, що вона заслуговує на довіру. На відміну від цього Біблія говорить про реальність, що існує у всесвіті, створеному і керованому Богом. А тому ми маємо право очікувати, що докази істинності Священного Писання знаходяться у світі, що оточує нас. Це не означає того, що ми доводимо істинність Біблії вивченням соціології, астрономії або археології, істинність Біблії видно і через ці другорядні джерела.
— Х. Робинсон, Изложение проповеди. Мастер-класс по гомилетике