Якась німкеня середніх років звернулася до конвоїра з проханням: «Можна я дам трохи хліба і пів склянки молока полоненому під номером 88?». Конвоїр дозволив. Цим військовополоненим під номером 88 був мій дідусь. І через 50 років після звільнення з табору для військовополонених він у подробицях пам'ятав цю історію і розповідав про доброту незнайомої німецької жінки. Це була одна зі світлих подій за всю війну, поряд з історією визволення з табору, коли один із британських пілотів дав йому плитку чорного шоколаду.
— В. Синій, Людина, в якої вкрали дім