Я здивувався б (хоч би що казали), якби почув, що Черчилль щось таке утяв сам. Він не лише був вірний Клементині, він у принципі не був до такого схильний. Побутує історія про Дейзі Феллоуз («особу, схильну до показовості й шику, дещо безжальної краси»), яка помітила Черчилля на мирній конференції у Версалі 1919 року та запросила на чай, аби «познайомити з моїм малям». З'явившись на чай, Черчилль не знайшов ніякого маляти, а тільки шезлонг, застелений шкурою тигра, для господині. І одежі на Дейзі не було. Вінстон утік.
— Б. Джонсон, Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію