Це веде до другого інструменту учнівства: практики. Учень може займатися діяльністю, яка розвиває «м’язову пам’ять» християнських звичок. Учні можуть молитися разом під час богослужіння, у малих групах, у сім’ї, а також сам на сам. Так вони можуть навчитися «гам і ритму» молитви. Вони можуть разом віддано вивчати частини Святого Письма, щоб мати відчуття того, яким може бути особистий час, проведений у Слові Божому.
— Д. Вагенвельд, Т. Костер, ВИМІРЯЙТЕ ПУЛЬС СВОЄЇ ЦЕРКВИ 10 важливих ознак здорової церкви