Коли нас, новоприбулих, порахували, одного забракло. Отож ми мусили чекати назовнi під дощем і холодним вітром, поки зниклого знайшли. Його врешті виявили в бараку, де він заснув від виснаження. I тоді переклик обернувся на показове покарання. Усю ніч i ранок наступного дня нам довелося стояти просто неба, закоцюблими від холоду і промоклими наскрізь після виснажливої тривалої подорожі. І все ж ми були дуже задоволені! У цьому таборі не було димаря, й Освенцим був далеко.
— В. Франкл, Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі