Дурень часто буває впертим, але це не повинно вводити в оману, ніби він діє самостійно. Спілкуючись із такою людиною, просто-таки відчуваєш, що говориш не з нею самою, не з її особистістю, а з гаслами та закликами, що її опанували. Вона перебуває під закляттям, вона засліплена, вона зганьблена й осквернена у своїй власній сутності. Ставши тепер безвільним знаряддям, дурень здатний на будь-яке зло і водночас не в силах розпізнати його як зло.
— Д. Бонхёффер, Сопротивление и покорность