Вони залишили все, щоб піти за Ним. Він був причиною всього їхнього існування. Здавалося, що Він має відповіді на всі їхні запитання. Потім, на їхніх очах Він був заарештований і публічно страчений. Виникло відчуття відсутності Бога. У цей момент ніхто не міг відчувати Його присутність. Навіть у Самого Ісуса, схоже, виникло хвилинне почуття відсутності Бога - "Боже Мій, Боже Мій! навіщо Ти мене залишив?" (Мф.27: 46). Такі думки, згідно з Лютером, доводять, якими ненадійними покажчиками на присутність Божу можуть бути досвід та почуття. Присутні навколо хреста не відчували присутності Божої — з чого вони зробили висновок, що Бог відсутній. Воскресіння спростовує цю думку: Бог був прихований, а людський досвід витлумачив це як відсутність. Богослов'я тлумачить наші почуття, доходячи навіть до суперечності їм, коли вони вводять нас в оману. Воно підкреслює вірність Божу та реальність надій воскресіння — навіть у тих випадках, коли досвід, здається, говорить про інше.А. МакГрат, Введение в христианское богословие (Одесса: Богомыслие, 1998), С.209
Они оставили все, чтобы последовать за Ним. Он был причиной всего их существования. Казалось, что у Него есть ответы на все их вопросы. Затем, на их глазах Он был арестован и публично казнен. Возникло ощущение отсутствия Бога. В этот момент никто не мог ощущать Его присутствие. Даже у Самого Иисуса, похоже, возникло минутное чувство отсутствия Бога — “Боже Мой, Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?” (Мф.27:46). Такие мысли, согласно Лютеру, доказывают, какими ненадежными указателями на присутствие Божье могут быть опыт и чувства. Присутствующие вокруг креста не ощущали присутствие Божье — из чего они сделали вывод, что Бог отсутствует. Воскресение опровергает это суждение: Бог присутствовал скрытно, а человеческий опыт истолковал это как отсутствие. Богословие истолковывает наши чувства, доходя даже до противоречия им, когда они вводят нас в заблуждение. Оно подчеркивает верность Божью и реальность надежд воскресения — даже в тех случаях, когда опыт, кажется говорит о другом.
А. МакГрат, Введение в христианское богословие (Одесса: Богомыслие, 1998), С.209