Поспіх руйнує стосунки. Любов вимагає часу, поспіх його не має. Він нищить радість, вдячність, здатність цінувати. Поспішаючи, люди втрачають нагоду ввійти в благодать миті.
Він нищить мудрість, яка народжується з тиші, неквапливості. У неї свій ритм. Мудрість змушує чекати на себе чекати, доки внутріш ній голос вирине на поверхню бурхливого розуму, але не раніше ніж шторм думок поступиться штилю спокою. Поспіх нищить усе найцінніше: духовність, здоров'я, шлюб, сім'ю, осмислену працю, творчість, щедрість... назвіть будь-яку власну цінність. Поспіх - хижак-соціопат, що вільно гуляє суспільством.Д. Комер, Життя без поспіху (Тернопіль: Кана, 2026), С.59